Плач Иеремии 5 глава

Плач Иеремии
Синодальный перевод → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Вспомни, Господи, что над нами совершилось; призри и посмотри на поругание наше.
 
Успомні, СПАДАРУ, што сталася нам; разваж а глянь на паганьбеньне наша:

Наследие наше перешло к чужим, домы наши — к иноплеменным;
 
Спадак наш абернены да чужых, дамы нашы — да чужаземцаў.

мы сделались сиротами, без отца; матери наши — как вдовы.
 
Сіротамі мы сталі: няма айца, маці нашы — як ўдовы;

Воду свою пьём за серебро, дрова наши достаются нам за деньги.
 
Ваду сваю п’ем за срэбра, дровы нашы прадаюць нам;

Нас погоняют в шею, мы работаем и не имеем отдыха.
 
Перасьледаваньнікі на шыі нашай, мы робім цяжка, ня маем супачынку;

Протягиваем руку к Египтянам, к Ассириянам, чтобы насытиться хлебом.
 
Мы выцягнулі руку сваю да Ягіпту, Асыры, каб мець досыць хлеба,

Отцы наши грешили: их уже нет, а мы несём наказание за беззакония их.
 
Айцове нашы грашылі; іх няма, і бяспраўі іхныя мы мусім насіць.

Рабы господствуют над нами, и некому избавить от руки их.
 
Слугі радзяць нас, і няма каму вывальніць нас із рукі іхнае.

С опасностью жизни от меча, в пустыне достаём хлеб себе.
 
Зь небясьпечнасьцю душы сваёй прыносім хлеб свой, з прычыны мяча пустыні.

Кожа наша почернела, как печь, от жгучего голода.
 
Скура наша распаленая, як печ, ад пякучае галадові.

Жён бесчестят на Сионе, девиц — в городах Иудейских.
 
Яны ганьбілі жанкі на Сыёне, дзеўкі — у местах Юдэйскіх.

Князья повешены руками их, лица старцев не уважены.
 
Князі засілены рукамі іхнымі, відаў старых не паважалі.

Юношей берут к жерновам, и отроки падают под ношами дров.
 
Узялі маладзёнаў да жорнаў, хлапцы валяцца пад дрыўмі.

Старцы уже не сидят у ворот; юноши не поют.
 
Старыя перасталі сядзець у брамах, маладзёны не пяюць.

Прекратилась радость сердца нашего; хороводы наши обратились в сетование.
 
Перастала весялосьць сэрца нашага, скокі абярнуліся ў плач.

Упал венец с головы нашей; горе нам, что мы согрешили!
 
Вянок зваліўся з галавы вашае; бяда нам, што мы ізграшылі.

От сего-то изнывает сердце наше; от сего померкли глаза наши.
 
Ад гэтага баліць сэрца наша, ад гэтага прыцьмелі вочы нашы,

Оттого, что опустела гора Сион, лисицы ходят по ней.
 
Бо па спусьцелай гары Сыёне лісы ходзяць.

Ты, Господи, пребываешь вовеки; престол Твой — в род и род.
 
Ты, СПАДАРУ, застаешся на векі, пасад Твой ад пакаленьня да пакаленьня.

Для чего совсем забываешь нас, оставляешь нас на долгое время?
 
Чаму забыўся нас назаўсёды, пакінуў нас на даўгія дні?

Обрати нас к Тебе, Господи, и мы обратимся; обнови дни наши, как древле.
 
Навярні нас да Сябе, СПАДАРУ, і мы навернемся; аднаві дні нашы, як даўней.

Неужели Ты совсем отверг нас, прогневался на нас безмерно?
 
Ці Ты супоўна адкінуў нас? ці надзвычайна ўгневаўся на нас?

Примечания:

 
Синодальный перевод
15 сетовать — роптать, жаловаться.
21 древле — прежде, давно минувшее.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.