Иеремия 4 глава

Книга пророка Иеремии
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Если хочешь обратиться, Израиль, говорит Господь, ко Мне обратись; и если удалишь мерзости твои от лица Моего, то не будешь скитаться.

«Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, — слово Господнє, — то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.

И будешь клясться: «жив Господь!» в истине, суде и правде; и народы Им будут благословляться и Им хвалиться.

А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»

Ибо так говорит Господь к мужам Иуды и Иерусалима: распашите себе новые нивы и не сейте между тёрнами.

Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.

Обрежьте себя для Господа и снимите крайнюю плоть с сердца вашего, мужи Иуды и жители Иерусалима, чтобы гнев Мой не открылся, как огонь, и не воспылал неугасимо по причине злых наклонностей ваших.

Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, — і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.

Объявите в Иудее и разгласите в Иерусалиме, и говорите, и трубите трубою по земле; взывайте громко и говорите: «соберитесь, и пойдём в укреплённые города».

Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!

Выставьте знамя к Сиону, бегите, не останавливайтесь, ибо Я приведу от севера бедствие и великую гибель.

Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.

Выходит лев из своей чащи, и выступает истребитель народов: он выходит из своего места, чтобы землю твою сделать пустынею;города твои будут разорены, останутся без жителей.

Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.

Посему препояшьтесь вретищем, плачьте и рыдайте, ибо ярость гнева Господня не отвратится от нас.

Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.

И будет в тот день, говорит Господь, замрёт сердце у царя и сердце у князей; и ужаснутся священники, и изумятся пророки.

І станеться в той день, — слово Господнє, — що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.

И сказал я: о, Господи Боже! Неужели Ты обольщал только народ сей и Иерусалим, говоря: «мир будет у вас»; а между тем меч доходит до души?

І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!

В то время сказано будет народу сему и Иерусалиму: жгучий ветер несётся с высот пустынных на путь дочери народа Моего, не для веяния и не для очищения;

Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.

и придёт ко Мне оттуда ветер сильнее сего, и Я произнесу суд над ними.

Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.

Вот, поднимается он подобно облакам, и колесницы его — как вихрь, кони его быстрее орлов; горе нам! ибо мы будем разорены.

Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.

Смой злое с сердца твоего, Иерусалим, чтобы спастись тебе: доколе будут гнездиться в тебе злочестивые мысли?

Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?

Ибо уже несётся голос от Дана и гибельная весть с горы Ефремовой:

Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.

объявите народам, известите Иерусалим, что идут из дальней страны осаждающие и криками своими оглашают города Иудеи.

Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.

Как сторожа полей, они обступают его кругом, ибо он возмутился против Меня, говорит Господь.

Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, — слово Господнє.

Пути твои и деяния твои причинили тебе это; от твоего нечестия тебе так горько, что доходит до сердца твоего.

Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.

Утроба моя! утроба моя! скорблю во глубине сердца моего, волнуется во мне сердце моё, не могу молчать; ибо ты слышишь, душа моя, звук трубы, тревогу брани.

Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.

Беда за бедою: вся земля опустошается, внезапно разорены шатры мои, мгновенно — палатки мои.

Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить — мої опони.

Долго ли мне видеть знамя, слушать звук трубы?

Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?

Это оттого, что народ Мой глуп, не знает Меня: неразумные они дети, и нет у них смысла; они умны на зло, но добра делать не умеют.

Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»

Смотрю на землю, и вот, она разорена и пуста, — на небеса, и нет на них света.

Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо — і не було на ньому світла.

Смотрю на горы, и вот, они дрожат, и все холмы колеблются.

Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.

Смотрю, и вот, нет человека, и все птицы небесные разлетелись.

Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.

Смотрю, и вот, Кармил — пустыня, и все города его разрушены от лица Господа, от ярости гнева Его.

Глянув, аж ось плодюче поле — пустиня, і всі його міста в руїнах — перед Господом, перед палким його гнівом.

Ибо так сказал Господь: вся земля будет опустошена, но совершенного истребления не сделаю.

Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.

Восплачет о сём земля, и небеса помрачатся вверху, потому что Я сказал, Я определил, и не раскаюсь в том, и не отступлю от того.

Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»

От шума всадников и стрелков разбегутся все города: они уйдут в густые леса и влезут на скалы; все города будут оставлены, и не будет в них ни одного жителя.

Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.

А ты, опустошённая, что станешь делать? Хотя ты одеваешься в пурпур, хотя украшаешь себя золотыми нарядами, обрисовываешь глаза твои красками, но напрасно украшаешь себя: презрели тебя любовники, они ищут души твоей.

І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, — та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.

Ибо Я слышу голос как бы женщины в родах, стон как бы рождающей в первый раз, голос дочери Сиона; она стонет, простирая руки свои: «о, горе мне! душа моя изнывает пред убийцами».

Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»

« 3 глава 5 глава »