Иеремия 51 глава

Книга пророка Иеремии
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Так говорит Господь: вот, Я подниму на Вавилон и на живущих среди него противников Моих.

Так говорить Господь: «Ось я здійму проти Вавилону і проти мешканців Халдеї вітер-руїнник.

И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его; ибо в день бедствия нападут на него со всех сторон.

І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать його землю, вони бо нападуть з усіх боків на нього у час нещастя.»

Пусть стрелец напрягает лук против напрягающего лук и на величающегося бронёю своею; и не щадите юношей его, истребите всё войско его.

Нехай лучник не покладає лука, хай не скидає броні! Не щадіте його юнаків, вигубіте все його військо,

Поражённые пусть падут на земле Халдейской, и пронзённые — на дорогах её.

Нехай падають побиті на землі халдейській, ранені — на її майданах.

Ибо не овдовел Израиль и Иуда от Бога Своего, Господа Саваофа; хотя земля их полна грехами пред Святым Израилевым.

Бо не покинув Бог, Господь сил, Ізраїля та Юду вдовою, хоч їхня земля й повна провин проти Ізраїлевого Святого.

Бегите из среды Вавилона и спасайте каждый душу свою, чтобы не погибнуть от беззакония его, ибо это время отмщения у Господа, Он воздаёт ему воздаяние.

Втікайте з-посеред Вавилону і рятуй кожен свою душу, щоб вам не загинути за його беззаконство; бо це для Господа година відплати, він воздає йому належне.

Вавилон был золотою чашею в руке Господа, опьянявшею всю землю; народы пили из неё вино и безумствовали.

Золотим келехом був Вавилон у руці Господній, уся земля впивалася з нього; з його вина пили народи, тим і шаліли.

Внезапно пал Вавилон и разбился; рыдайте о нём, возьмите бальзама для раны его: может быть, он исцелеет.

Зненацька Вавилон впав, розбився, голосіте по ньому! Возьміте бальзаму на його рани, — може, загояться.

Врачевали мы Вавилон, но не исцелился; оставьте его, и пойдём каждый в свою землю, потому что приговор о нём достиг до небес и поднялся до облаков.

Гоїли ми Вавилон, та він не вигоївся. Покиньмо ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дійшов до неба й сягнув аж поза хмари.

Господь вывел на свет правду нашу; пойдём и возвестим на Сионе дело Господа Бога нашего.

Вивів Господь на світло нашу справедливість: ходіте, оповімо на Сіоні про діло Господа, Бога нашого.

Острите стрелы, наполняйте колчаны; Господь возбудил дух царей Мидийских, потому что у Него есть намерение против Вавилона, чтобы истребить его, ибо это есть отмщение Господа, отмщение за храм Его.

Гостріте стріли, наповніть сагайдаки! Господь збудив дух мідянського царя, бо його задум проти Вавилону, це — його зруйнувати, бо це Господня відплата, воздання за його святиню.

Против стен Вавилона поднимите знамя, усильте надзор, расставьте сторожей, приготовьте засады, ибо, как Господь помыслил, так и сделает, что изрёк на жителей Вавилона.

Підніміте стяг проти мурів вавилонських, зміцніте чату, вартових поставте, впорядіте засідку, бо що Господь задумав, те й учинив проти мешканців вавилонських.

О, ты, живущий при водах великих, изобилующий сокровищами! пришёл конец твой, мера жадности твоей.

О ти, що живеш над великими водами, скарбами пребагатий! Прийшов твій кінець, край твоїм здирствам.

Господь Саваоф поклялся Самим Собою: истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчою, и поднимут крик против тебя.

Господь сил поклявся самим собою: «Сповню тебе людьми, мов сараною, і вони здіймуть переможний крик проти тебе.»

Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростёр небеса.

Він створив землю силою своєю утвердив усесвіт мудрістю своєю і своїм розумом розпростер небо.

По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краёв земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих.

Коли лунає його голос, шумлять у небі води; він підіймає хмари з кінців світу. Він творить блискавки для зливи і велить вітрам вилітати з своїх сховищ.

Безумствует всякий человек в своём знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом своим, ибо истукан его есть ложь, и нет в нём духа.

Кожен стоїть спантеличений, не може збагнути, і кожен ливар свого кумиру соромиться, бо лиш неправда те, що він вилив, і нема в ньому духу.

Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут.

То лише порожнеча, смішні вироби, під час їхнього лихоліття вони загинуть.

Не такова, как их, доля Иакова, ибо Бог его есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его, имя Его — Господь Саваоф.

Не така, як вони, Якова частка, бо він — Творець усього, й Ізраїль — його спадкоємства покоління, Господь сил — його ім'я.

Ты у Меня — молот, оружие воинское; тобою Я поражал народы и тобою разорял царства;

Ти в мене молот, воєнне знаряддя. Тобою я повбивав народи, тобою розбивав царства.

тобою поражал коня и всадника его и тобою поражал колесницу и возницу её;

Тобою я вбивав коня та їздця, тобою розбивав колісницю й візника.

тобою поражал мужа и жену, тобою поражал и старого и молодого, тобою поражал и юношу и девицу;

Тобою я вбивав чоловіка й жінку, тобою я вбивав старого й молодого, тобою я вбивав хлопця й дівицю.

и тобою поражал пастуха и стадо его, тобою поражал земледельца и рабочий скот его, тобою поражал и областеначальников и градоправителей.

Тобою я вбивав пастуха й стадо, тобою я вбивав ратая і супрягу волів, тобою я вбивав правителів і вельмож.

И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за всё то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Господь.

Тепер же я відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все зло, що вони заподіяли Сіонові в очах наших, — слово Господнє.

Вот, Я — на тебя, гора губительная, говорит Господь, разоряющая всю землю, и простру на тебя руку Мою, и низрину тебя со скал, и сделаю тебя горою обгорелою.

Ось я проти тебе, горо руїннице, — слово Господнє, — руїннице усього світу! Я простягну на тебе мою руку й скину тебе зо скелі, і вчиню тебе обгорілою горою.

И не возьмут из тебя камня для углов и камня для основания, но вечно будешь запустением, говорит Господь.

З тебе не можна буде взяти ні наріжного каменя, ні каменя на підвалину, вічною пустинею будеш ти» — слово Господнє.

Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, вооружите против него народы, созовите на него царства Араратские, Минийские и Аскеназские, поставьте вождя против него, наведите коней, как страшную саранчу.

Виставте стяг у землях, сурміте між народами, озбройте народи проти нього, поскликайте на нього царства: Араратське, Міннійське й Ашкеназьке. Настановіте вождів дроти нього, наведіте коней, немов наїженої сарани.

Вооружите против него народы, царей Мидии, областеначальников её и всех градоправителей её, и всю землю, подвластную ей.

Озбройте народи проти нього: мідянського царя, його правителів, усіх його вельмож і всю піддану йому землю.

Трясётся земля и трепещет, ибо исполняются над Вавилоном намерения Господа сделать землю Вавилонскую пустынею, без жителей.

Земля дрижить, трясеться, бо сповнюються на Вавилоні задуми Господні, щоб обернути вавилонську землю на пустиню безлюдну.

Перестали сражаться сильные Вавилонские, сидят в укреплениях своих; истощилась сила их, сделались как женщины, жилища их сожжены, затворы их сокрушены.

Вояки вавилонські припинили битву, сидять безчинно по твердинях, вичерпались у них сили, немов би жінки, стали вони. Попалено їхні житла, поламано засуви.

Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник — навстречу вестнику, чтобы возвестить царю Вавилонскому, что город его взят со всех концов,

Біжить гінець назустріч гінцеві, посол на зустріч послові, щоб сповістити вавилонському цареві, що його місто з усіх боків здобуто.

и броды захвачены, и ограды сожжены огнём, и воины поражены страхом.

І позахоплювано броди, підпалено твердині, збентежені військові люди.

Ибо так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: дочь Вавилона подобна гумну во время молотьбы на нём; ещё немного, и наступит время жатвы её.

Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Дочка вавилонська, мов тік під молотьбу: за малий час настануть її жнива.»

Пожирал меня и грыз меня Навуходоносор, царь Вавилонский; сделал меня пустым сосудом; поглощал меня, как дракон; наполнял чрево своё сластями моими, извергал меня.

Пожер мене, довів мене до кінця Навуходоносор, цар вавилонський; покинув мене, мов порожній посуд. Проглинув мене, немов змій, наповнив черево своє ласощами моїми, прогнав мене.

Обида моя и плоть моя — на Вавилоне, скажет обитательница Сиона, и кровь моя — на жителях Халдеи, скажет Иерусалим.

Зневага моя і мої страждання на Вавилоні, — каже мешканець Сіону; а моя кров на мешканцях халдейських — каже Єрусалим.

Посему так говорит Господь: вот, Я вступлюсь в твоё дело и отмщу за тебя, и осушу море его, и иссушу каналы его.

Тим то так говорить Господь: «Я заступлюся за твою справу і відплачу за тебе. Я висушу його море й повисушую його джерела.

И Вавилон будет грудою развалин, жилищем шакалов, ужасом и посмеянием, без жителей.

Вавилон стане купою розвалищ, пристановищем шакалів, страховищем і сміховищем, без мешканців.

Как львы зарыкают все они и заревут как щенки львиные.

Вони, як леви, рикають разом, як левенята, скиглять.

Во время разгорячения их сделаю им пир и упою их, чтобы они повеселились и заснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Господь.

Саме тоді, коли розгарячаться, я справлю їм бенкет і впою їх, щоб подуріли, щоб поснули сном вічним і не прокинулись, — слово Господнє.

Сведу их как ягнят на заклание, как овнов с козлами.

Я поведу їх на вистинання, немов ягнят, як баранів укупі з козлами.»

Как взят Сесах и завоёвана слава всей земли! Как сделался Вавилон ужасом между народами!

Ой, як же Вавилон був здобутий, завойована пиха всього світу? Як учинивсь Вавилон пустинею між народами?

Устремилось на Вавилон море; он покрыт множеством волн его.

На Вавилон піднялось море із шумом затопило його хвилями своїми.

Города его сделались пустыми, землёю сухою, степью, землёю, где не живёт ни один человек и где не проходит сын человеческий.

Міста його стали пустинею, сухою землею та диким полем. Ніхто в них більш не житиме, ніякий чоловік через них не буде переходити.

И посещу Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и народы не будут более стекаться к нему, даже и стены Вавилонские падут.

«Я покараю Бела у Вавилоні — вирву з рота в нього те, що він проглинув. Народи вже не будуть більш до нього напливати. Вже бо й мури вавилонські впали.

Выходи из среды его, народ Мой, и спасайте каждый душу свою от пламенного гнева Господа.

Виходь з-посеред нього, мій народе! Рятуйте кожен свою душу від Господнього палкого гніву!

Да не ослабевает сердце ваше, и не бойтесь слуха, который будет слышен на земле; слух придёт в один год, и потом в другой год, и на земле будет насилие, властелин восстанет на властелина.

Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні; одного року піде така поголоска, а другого — за нею друга. Насильство в краю запанує, вельможа на вельможу встане.

Посему вот, приходят дни, когда Я посещу идолов Вавилона, и вся земля его будет посрамлена, и все поражённые его падут среди него.

Тому настане час, коли я покараю кумирів вавилонських, і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього.

И восторжествуют над Вавилоном небо и земля и всё, что на них; ибо от севера придут к нему опустошители, говорит Господь.

Тоді над Вавилоном будуть веселитись земля й небо й усе, що на них живе, бо з півночі рушать спустошники на нього» — слово Господнє.

Как Вавилон повергал поражённых Израильтян, так в Вавилоне будут повержены поражённые всей страны.

Вавилон теж мусить упасти за ізраїльтян побитих так, як за Вавилон падали побиті усього світу.

Спасшиеся от меча, уходите, не останавливайтесь, вспомните издали о Господе, и да взойдёт Иерусалим на сердце ваше.

Ви ж, які спаслися від меча, рушайте, не спиняйтеся; згадайте про Господа здалека, нехай Єрусалим спадає вам на серце.

Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство: бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли во святилище дома Господня.

Нам було соромно, коли ми слухали наругу; стид окривав обличчя наше, чужинці бо ввійшли в святиню Господнього дому.

За то вот, приходят дни, говорит Господь, когда Я посещу истуканов его, и по всей земле его будут стонать раненые.

«Тому ось настануть дні, — слово Господнє, — і я покараю його кумири, і по всім краю стогнатимуть поранені.

Хотя бы Вавилон возвысился до небес, и хотя бы он на высоте укрепил твердыню свою; но от Меня придут к нему опустошители, говорит Господь.

Хоч би й під небо Вавилон піднявся, і хоч би укріпив на узвишші свою твердиню, таки прийдуть від мене спустошники на нього» — слово Господнє.

Пронесётся гул вопля от Вавилона, и великое разрушение — от земли Халдейской,

Ось чути крик із Вавилону і страшний гук розвалу з Халдейської країни!

ибо Господь опустошит Вавилон и положит конец горделивому голосу в нём. Зашумят волны их как большие воды, раздастся шумный голос их.

Господь бо Вавилон спустошить, придушить його гамір великий. Хвилі його ревуть, немов великі води, несеться шумна луна їхня.

Ибо придёт на него, на Вавилон, опустошитель, и взяты будут ратоборцы его, сокрушены будут луки их; ибо Господь, Бог воздаяний, воздаст воздаяние.

Надходить бо на нього, на Вавилон, спустошник, вояків його беруть в полон, поламано їхні луки, бо Господь — Бог відплати, відплатить точно.

И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоправителей его, и воинов его, и заснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь — Господь Саваоф имя Его.

«Я напою доп'яна князів його і його мудреців, його правителів, його начальників та його вояків; вони позасинають сном вічним і не прокинуться вже більше» — слово Царя, Господь сил йому ім'я.

Так говорит Господь Саваоф: толстые стены Вавилона до основания будут разрушены, и высокие ворота его будут сожжены огнём; итак, напрасно трудились народы, и племена мучили себя для огня.

Так говорить Господь сил: «Широкі мури вавилонські будуть зрівняні з землею, а високі брами підуть димом. Отак народи працюють лиш даремне, лиш для вогню виснажуються люди.»

Слово, которое пророк Иеремия заповедал Сераии, сыну Нирии, сыну Масеи, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царём Иудейским, в четвёртый год его царствования; Сераия был главный постельничий.

Наказ, що його дав Єремія Сераї, синові Нерії, сина Махсеї, як той вибирався у Вавилон із Седекією, царем юдейським, на четвертому році його царювання. Серая ж був старший над приміщенням.

Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие должны были прийти на Вавилон, все сии речи, написанные на Вавилон.

Єремія списав усе нещастя, що мало впасти на Вавилон, в одній книзі, — все те, що було писано про Вавилон.

И сказал Иеремия Сераии: когда ты придёшь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи,

І сказав Єремія Сераї: «Як прибудеш у Вавилон, гляди, прочитай усі ці слова

и скажи: «Господи! Ты изрёк о месте сём, что истребишь его так, что не останется в нём ни человека, ни скота, но оно будет вечною пустынею».

та й промов: Господи! Ти сам вирік про це місце, що воно буде зруйноване так, що на ньому не буде ні людини, ні скотини, і що воно стане вічною пустинею.

И когда окончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень и брось её в средину Евфрата,

Отже, як прочитаєш цю книгу, прив'яжи до неї камінь та й укинь її у середину Ефрату

и скажи: «так погрузится Вавилон и не восстанет от того бедствия, которое Я наведу на него, и они совершенно изнемогут». Доселе — речи Иеремии.

і промов: Отак утоне Вавилон і не вирине більше з того нещастя, що я пошлю на нього.» Досі слова Єремії.

« 50 глава 52 глава »