Иеремия 51 глава

Книга пророка Иеремии
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

Так говорит Господь: «Я поднимаю губительный вихрь[183] на Вавилон и жителей Лев-Камая[184].

Так говорить Господь: «Ось я здійму проти Вавилону і проти мешканців Халдеї вітер-руїнник.

Я пошлю в Вавилон чужеземцев, они развеют его и разграбят его землю, обступят его со всех сторон в день бедствий.

І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать його землю, вони бо нападуть з усіх боків на нього у час нещастя.»

Не давайте лучнику натянуть лук, не давайте надеть кольчугу. Не щадите юношей Вавилона, полностью истребите[185] его войско.

Нехай лучник не покладає лука, хай не скидає броні! Не щадіте його юнаків, вигубіте все його військо,

Падут они мертвыми на земле халдейской, смертельно пронзенными на его улицах».

Нехай падають побиті на землі халдейській, ранені — на її майданах.

Ведь Израиль с Иудеей не покинуты их Богом, Господом Сил, хотя их земля[186] и полна вины перед Святым Израиля.

Бо не покинув Бог, Господь сил, Ізраїля та Юду вдовою, хоч їхня земля й повна провин проти Ізраїлевого Святого.

Бегите из Вавилона! Спасайтесь бегством, чтобы не погибнуть за его грехи! Настало время Господней мести; Он воздаст Вавилону по заслугам.

Втікайте з-посеред Вавилону і рятуй кожен свою душу, щоб вам не загинути за його беззаконство; бо це для Господа година відплати, він воздає йому належне.

Вавилон был золотым кубком в руке Господа; он напоил всю землю. Народы пили его вино, и вот они безумствуют.

Золотим келехом був Вавилон у руці Господній, уся земля впивалася з нього; з його вина пили народи, тим і шаліли.

Вавилон внезапно падет и погибнет. Рыдайте о нём! Принесите бальзам для его ран, может быть, он исцелится.

Зненацька Вавилон впав, розбився, голосіте по ньому! Возьміте бальзаму на його рани, — може, загояться.

«Мы лечили Вавилон, но нет ему исцеления. Оставим его, и пусть каждый идет в свою землю, так как его кара достигла небес, поднялась до облаков».

Гоїли ми Вавилон, та він не вигоївся. Покиньмо ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дійшов до неба й сягнув аж поза хмари.

«Господь оправдал нас! Пойдем и поведаем на Сионе о делах Господа, нашего Бога».

Вивів Господь на світло нашу справедливість: ходіте, оповімо на Сіоні про діло Господа, Бога нашого.

Точите стрелы, готовьте щиты! Господь распалил царей Мидии, потому что решил погубить Вавилон. Это Господне возмездие! Это возмездие за Его храм!

Гостріте стріли, наповніть сагайдаки! Господь збудив дух мідянського царя, бо його задум проти Вавилону, це — його зруйнувати, бо це Господня відплата, воздання за його святиню.

Поднимите боевое знамя против стен Вавилона! Усильте охрану, расставьте дозорных, устройте засаду! Что Господь задумал, то Он и сделает, что Он сказал о жителях Вавилона, то и исполнит.

Підніміте стяг проти мурів вавилонських, зміцніте чату, вартових поставте, впорядіте засідку, бо що Господь задумав, те й учинив проти мешканців вавилонських.

Ты живешь у великих вод, богат сокровищами, но твоя гибель близка, нить твоей жизни отрезана.

О ти, що живеш над великими водами, скарбами пребагатий! Прийшов твій кінець, край твоїм здирствам.

Клянется Собой Господь Сил: «Непременно наполню тебя войсками, Вавилон, как пожирающей саранчой, и они поднимут против тебя победный клич».

Господь сил поклявся самим собою: «Сповню тебе людьми, мов сараною, і вони здіймуть переможний крик проти тебе.»

Он создал землю Своим могуществом, утвердил мир Своей мудростью, распростер небеса Своим разумом.

Він створив землю силою своєю утвердив усесвіт мудрістю своєю і своїм розумом розпростер небо.

Когда Он возвышает голос, шумят небесные воды; Он поднимает тучи с края земли. Он посылает молнии среди ливня и выводит ветер из Своих кладовых.

Коли лунає його голос, шумлять у небі води; він підіймає хмари з кінців світу. Він творить блискавки для зливи і велить вітрам вилітати з своїх сховищ.

Все люди глупы и нет у них знания; всякий плавильщик позорит себя своими идолами. Его изваяния лживы, и нет в них дыхания.

Кожен стоїть спантеличений, не може збагнути, і кожен ливар свого кумиру соромиться, бо лиш неправда те, що він вилив, і нема в ньому духу.

Они ничтожны и смешны; пробьет их час, и они погибнут.

То лише порожнеча, смішні вироби, під час їхнього лихоліття вони загинуть.

Но Он, Удел Иакова, не таков, как они, потому что Он — Творец всего, и Израиль — народ Его наследия; Господь Сил — вот Его имя.

Не така, як вони, Якова частка, бо він — Творець усього, й Ізраїль — його спадкоємства покоління, Господь сил — його ім'я.

«Ты, Вавилон, — Моя булава, оружие для сражений; тобой Я сокрушу народы, тобой Я погублю царства,

Ти в мене молот, воєнне знаряддя. Тобою я повбивав народи, тобою розбивав царства.

тобой Я сокрушу и коня, и всадника, тобой Я сокрушу и колесницу, и возничего;

Тобою я вбивав коня та їздця, тобою розбивав колісницю й візника.

тобой Я сокрушу и мужчин, и женщин, тобой Я сокрушу и стариков, и юных, тобой Я сокрушу и юношей, и девушек;

Тобою я вбивав чоловіка й жінку, тобою я вбивав старого й молодого, тобою я вбивав хлопця й дівицю.

тобой Я сокрушу и пастуха, и стадо, тобой Я сокрушу и пахаря, и волов, тобой Я сокрушу и наместников, и военачальников.

Тобою я вбивав пастуха й стадо, тобою я вбивав ратая і супрягу волів, тобою я вбивав правителів і вельмож.

На ваших глазах Я воздам Вавилону и всем, кто живет в землях халдеев, за всё то зло, какое они причинили Сиону», — возвещает Господь.

Тепер же я відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все зло, що вони заподіяли Сіонові в очах наших, — слово Господнє.

«Я против тебя, гора погибели, губящая всю землю», — возвещает Господь. «Я простру на тебя Свою руку и низвергну тебя со скал; Я сделаю тебя обгорелой горой.

Ось я проти тебе, горо руїннице, — слово Господнє, — руїннице усього світу! Я простягну на тебе мою руку й скину тебе зо скелі, і вчиню тебе обгорілою горою.

Не возьмут из тебя ни камня на угол, ни камня на фундамент; ты будешь пребывать в вечном запустении», — возвещает Господь.

З тебе не можна буде взяти ні наріжного каменя, ні каменя на підвалину, вічною пустинею будеш ти» — слово Господнє.

«Поднимите боевое знамя над страной! Трубите в рог среди народов! Подготовьте народы к войне с Вавилоном; созовите эти царства, чтобы восстать против него: Арарат и Минни с Ашкеназом. Поставьте военачальника против него; пошлите конницу, как стаю саранчи.

Виставте стяг у землях, сурміте між народами, озбройте народи проти нього, поскликайте на нього царства: Араратське, Міннійське й Ашкеназьке. Настановіте вождів дроти нього, наведіте коней, немов наїженої сарани.

Приготовьте народы к войне с Вавилоном: царей Мидии, их наместников, их военачальников и все подвластные им края.

Озбройте народи проти нього: мідянського царя, його правителів, усіх його вельмож і всю піддану йому землю.

Земля содрогается и трепещет; сбываются замыслы Господа о Вавилоне — превратить вавилонский край в пустыню, где никто не будет жить.

Земля дрижить, трясеться, бо сповнюються на Вавилоні задуми Господні, щоб обернути вавилонську землю на пустиню безлюдну.

Перестали сражаться вавилонские воины и сидят в своих крепостях. Они истощены, стали трусливы, как женщины. Дома Вавилона сожжены, засовы его ворот сломаны.

Вояки вавилонські припинили битву, сидять безчинно по твердинях, вичерпались у них сили, немов би жінки, стали вони. Попалено їхні житла, поламано засуви.

Гонец сменяет гонца, и вестник идет за вестником, чтобы возвестить царю Вавилона, что весь его город взят,

Біжить гінець назустріч гінцеві, посол на зустріч послові, щоб сповістити вавилонському цареві, що його місто з усіх боків здобуто.

что броды уже захвачены, что укрепления горят и воины в ужасе».

І позахоплювано броди, підпалено твердині, збентежені військові люди.

Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: «Дочь Вавилона подобна гумну, когда люди обмолачивают на нём зерно; скоро настанет время её жатвы».

Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Дочка вавилонська, мов тік під молотьбу: за малий час настануть її жнива.»

«Навуходоносор, царь Вавилона пожирал нас, привел нас в замешательство, сделал нас пустым кувшином. Он глотал нас, как морское чудовище; набивал свой живот нашими сластями, но потом извергнул нас.

Пожер мене, довів мене до кінця Навуходоносор, цар вавилонський; покинув мене, мов порожній посуд. Проглинув мене, немов змій, наповнив черево своє ласощами моїми, прогнав мене.

Пусть воздастся Вавилону за жестокость против нас[187]», — скажут жители Сиона. «Пусть воздастся за нашу кровь живущим в стране халдеев», — скажут жители Иерусалима.

Зневага моя і мої страждання на Вавилоні, — каже мешканець Сіону; а моя кров на мешканцях халдейських — каже Єрусалим.

Поэтому так говорит Господь: «Я заступлюсь за вас и отомщу за вас. Я осушу вавилонские реки и иссушу его источники.

Тим то так говорить Господь: «Я заступлюся за твою справу і відплачу за тебе. Я висушу його море й повисушую його джерела.

Вавилон станет грудой развалин, логовом шакалов, ужасом и посмешищем, необитаемой землей.

Вавилон стане купою розвалищ, пристановищем шакалів, страховищем і сміховищем, без мешканців.

Заревут его жители вместе, как львы, зарычат, словно львята.

Вони, як леви, рикають разом, як левенята, скиглять.

Когда они разгорячатся Я устрою им пир и напою их, чтобы они развеселились и потом уснули вечным сном, и не проснулись больше», — возвещает Господь.

Саме тоді, коли розгарячаться, я справлю їм бенкет і впою їх, щоб подуріли, щоб поснули сном вічним і не прокинулись, — слово Господнє.

«Сведу их, как ягнят, на убой, как баранов с козлами.

Я поведу їх на вистинання, немов ягнят, як баранів укупі з козлами.»

О, как будет взят Шешах[188], захвачена слава всей земли! Каким ужасом явится Вавилон среди народов!

Ой, як же Вавилон був здобутий, завойована пиха всього світу? Як учинивсь Вавилон пустинею між народами?

Море поднимется над Вавилоном, и ревущие волны покроют его.

На Вавилон піднялось море із шумом затопило його хвилями своїми.

Его города станут пустынями, иссохшей и безлюдной землей, землей, где никто не живет, по которой никто не ходит.

Міста його стали пустинею, сухою землею та диким полем. Ніхто в них більш не житиме, ніякий чоловік через них не буде переходити.

Я накажу Бела[189] в Вавилоне и заставлю его извергнуть проглоченное. Не будут больше стекаться к нему народы, и падут вавилонские стены.

«Я покараю Бела у Вавилоні — вирву з рота в нього те, що він проглинув. Народи вже не будуть більш до нього напливати. Вже бо й мури вавилонські впали.

Выходи, Мой народ, из Вавилона! Спасайся бегством от пылающего гнева Господня!

Виходь з-посеред нього, мій народе! Рятуйте кожен свою душу від Господнього палкого гніву!

Не падай духом, не бойся слухов, что ходят в стране; в этом году — один слух, в следующем — другой; слухи о зверствах в стране, о ссорах правителей.

Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні; одного року піде така поголоска, а другого — за нею друга. Насильство в краю запанує, вельможа на вельможу встане.

Ведь непременно настанут дни, когда Я накажу идолов Вавилона. Вся его земля будет опозорена, и падут там все пораженными.

Тому настане час, коли я покараю кумирів вавилонських, і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього.

А небо, земля и всё, что на ней, будут кричать от радости, потому что разорители Вавилона явятся с севера», — возвещает Господь.

Тоді над Вавилоном будуть веселитись земля й небо й усе, що на них живе, бо з півночі рушать спустошники на нього» — слово Господнє.

«Падет Вавилон, потому что убивал израильтян и другие народы по всей земле.

Вавилон теж мусить упасти за ізраїльтян побитих так, як за Вавилон падали побиті усього світу.

Уцелевшие от меча, уходите, не мешкайте! Помните Господа в дальнем краю и думайте об Иерусалиме».

Ви ж, які спаслися від меча, рушайте, не спиняйтеся; згадайте про Господа здалека, нехай Єрусалим спадає вам на серце.

«Мы устыдились, когда услышали оскорбления, и позор покрыл наши лица, когда чужеземцы вошли в святыни дома Господа».

Нам було соромно, коли ми слухали наругу; стид окривав обличчя наше, чужинці бо ввійшли в святиню Господнього дому.

«Но наступают дни, — возвещает Господь, — когда Я накажу идолов Вавилона, и по всей его земле застонут раненые.

«Тому ось настануть дні, — слово Господнє, — і я покараю його кумири, і по всім краю стогнатимуть поранені.

Даже если поднимется Вавилон до небес и укрепит свои высокие крепости, Я пошлю на него разорителей», — возвещает Господь.

Хоч би й під небо Вавилон піднявся, і хоч би укріпив на узвишші свою твердиню, таки прийдуть від мене спустошники на нього» — слово Господнє.

«Звук вопля донесется из Вавилона, звук великого разрушения — из земли халдеев.

Ось чути крик із Вавилону і страшний гук розвалу з Халдейської країни!

Погубит Господь Вавилон и заставит его великий шум умолкнуть. Враги его заревут, как волны могучих вод, разнесется шум их голосов.

Господь бо Вавилон спустошить, придушить його гамір великий. Хвилі його ревуть, немов великі води, несеться шумна луна їхня.

Опустошитель придет в Вавилон; его воины будут захвачены, их луки будут сломаны. Ведь Господь — это Бог воздаяния, Он воздает сполна.

Надходить бо на нього, на Вавилон, спустошник, вояків його беруть в полон, поламано їхні луки, бо Господь — Бог відплати, відплатить точно.

Я напою его вождей и мудрецов, наместников, начальников и воинов, и они уснут вечным сном и не проснутся больше», — возвещает Царь, Чье имя Господь Сил.

«Я напою доп'яна князів його і його мудреців, його правителів, його начальників та його вояків; вони позасинають сном вічним і не прокинуться вже більше» — слово Царя, Господь сил йому ім'я.

Так говорит Господь Сил: «Толстые стены Вавилона сравняют с землей, а высокие ворота сожгут дотла. Народы изнуряют себя напрасно, их труды — лишь пища для огня».

Так говорить Господь сил: «Широкі мури вавилонські будуть зрівняні з землею, а високі брами підуть димом. Отак народи працюють лиш даремне, лиш для вогню виснажуються люди.»

Вот послание, которое пророк Иеремия вручил главному служащему Серае, сыну Нирии, сыну Махсеи, когда тот уходил в Вавилон с Цедекией, царем Иудеи, в четвертом году его правления[190].

Наказ, що його дав Єремія Сераї, синові Нерії, сина Махсеї, як той вибирався у Вавилон із Седекією, царем юдейським, на четвертому році його царювання. Серая ж був старший над приміщенням.

Иеремия записал в свиток все бедствия, которым суждено было случиться с Вавилоном — всё, что было записано о Вавилоне.

Єремія списав усе нещастя, що мало впасти на Вавилон, в одній книзі, — все те, що було писано про Вавилон.

Он сказал Серае: — Когда придешь в Вавилон, прочитай все эти слова вслух

І сказав Єремія Сераї: «Як прибудеш у Вавилон, гляди, прочитай усі ці слова

и скажи: «Господь! Ты сказал, что погубишь этот край, чтобы не жили здесь ни человек, ни животное, чтобы эта земля лежала в вечном запустении».

та й промов: Господи! Ти сам вирік про це місце, що воно буде зруйноване так, що на ньому не буде ні людини, ні скотини, і що воно стане вічною пустинею.

Дочитав свиток, привяжи к нему камень и брось в реку Евфрат.

Отже, як прочитаєш цю книгу, прив'яжи до неї камінь та й укинь її у середину Ефрату

И скажи: «Так потонет Вавилон, и он не поднимется больше из-за бедствий, которые Я нашлю на него. И все его жители погибнут». Здесь заканчиваются слова Иеремии.

і промов: Отак утоне Вавилон і не вирине більше з того нещастя, що я пошлю на нього.» Досі слова Єремії.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [183] — Или: « Я возбуждаю дух губителя…»

1 [184] — Лев-Камай. Криптограмма названия Халдея.

3 [185] — См. Исх 22:20 и сноску к нему.

5 [186] — Или: а земля вавилонян.

35 [187] — Или: против нас и наших детей.

41 [188] — Шешах. Криптограмма названия Вавилон.

44 [189] — См. Иер 50:2.

59 [190] — В 593 г. до н. э.

« 50 глава 52 глава »