Иеремия 51 глава

Книга пророка Иеремии
Новый русский перевод → Переклад Огієнка

« 50 глава ИерИеремия 51 глава NRTНовый русский UBOОгієнка 52 глава »
 
Новый русский перевод
 
Переклад Огієнка
1
Так говорит Господь: «Я поднимаю губительный вихрь[183] на Вавилон и жителей Лев-Камая[184].
 
Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“.
2
Я пошлю в Вавилон чужеземцев, они развеют его и разграбят его землю, обступят его со всех сторон в день бедствий.
 
І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла.
3
Не давайте лучнику натянуть лук, не давайте надеть кольчугу. Не щадите юношей Вавилона, полностью истребите[185] его войско.
 
Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його!
4
Падут они мертвыми на земле халдейской, смертельно пронзенными на его улицах».
 
І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях.
5
Ведь Израиль с Иудеей не покинуты их Богом, Господом Сил, хотя их земля[186] и полна вины перед Святым Израиля.
 
Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.
6
Бегите из Вавилона! Спасайтесь бегством, чтобы не погибнуть за его грехи! Настало время Господней мести; Он воздаст Вавилону по заслугам.
 
Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому!
7
Вавилон был золотым кубком в руке Господа; он напоил всю землю. Народы пили его вино, и вот они безумствуют.
 
Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди!
8
Вавилон внезапно падет и погибнет. Рыдайте о нём! Принесите бальзам для его ран, может быть, он исцелится.
 
Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він!
9
«Мы лечили Вавилон, но нет ему исцеления. Оставим его, и пусть каждый идет в свою землю, так как его кара достигла небес, поднялась до облаков».
 
Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!
10
«Господь оправдал нас! Пойдем и поведаем на Сионе о делах Господа, нашего Бога».
 
Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!
11
Точите стрелы, готовьте щиты! Господь распалил царей Мидии, потому что решил погубить Вавилон. Это Господне возмездие! Это возмездие за Его храм!
 
Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його!
12
Поднимите боевое знамя против стен Вавилона! Усильте охрану, расставьте дозорных, устройте засаду! Что Господь задумал, то Он и сделает, что Он сказал о жителях Вавилона, то и исполнит.
 
Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону.
13
Ты живешь у великих вод, богат сокровищами, но твоя гибель близка, нить твоей жизни отрезана.
 
О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности!
14
Клянется Собой Господь Сил: «Непременно наполню тебя войсками, Вавилон, как пожирающей саранчой, и они поднимут против тебя победный клич».
 
Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть!
15
Он создал землю Своим могуществом, утвердил мир Своей мудростью, распростер небеса Своим разумом.
 
Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом.
16
Когда Он возвышает голос, шумят небесные воды; Он поднимает тучи с края земли. Он посылает молнии среди ливня и выводит ветер из Своих кладовых.
 
Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,
17
Все люди глупы и нет у них знания; всякий плавильщик позорит себя своими идолами. Его изваяния лживы, и нет в них дыхания.
 
тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!
18
Они ничтожны и смешны; пробьет их час, и они погибнут.
 
Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!
19
Но Он, Удел Иакова, не таков, как они, потому что Он — Творец всего, и Израиль — народ Его наследия; Господь Сил — вот Его имя.
 
Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння!
20
«Ты, Вавилон, — Моя булава, оружие для сражений; тобой Я сокрушу народы, тобой Я погублю царства,
 
Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства!
21
тобой Я сокрушу и коня, и всадника, тобой Я сокрушу и колесницу, и возничего;
 
І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́!
22
тобой Я сокрушу и мужчин, и женщин, тобой Я сокрушу и стариков, и юных, тобой Я сокрушу и юношей, и девушек;
 
І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну!
23
тобой Я сокрушу и пастуха, и стадо, тобой Я сокрушу и пахаря, и волов, тобой Я сокрушу и наместников, и военачальников.
 
І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників!
24
На ваших глазах Я воздам Вавилону и всем, кто живет в землях халдеев, за всё то зло, какое они причинили Сиону», — возвещает Господь.
 
І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь!
25
«Я против тебя, гора погибели, губящая всю землю», — возвещает Господь. «Я простру на тебя Свою руку и низвергну тебя со скал; Я сделаю тебя обгорелой горой.
 
Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!
26
Не возьмут из тебя ни камня на угол, ни камня на фундамент; ты будешь пребывать в вечном запустении», — возвещает Господь.
 
І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь.
27
«Поднимите боевое знамя над страной! Трубите в рог среди народов! Подготовьте народы к войне с Вавилоном; созовите эти царства, чтобы восстать против него: Арарат и Минни с Ашкеназом. Поставьте военачальника против него; пошлите конницу, как стаю саранчи.
 
Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!
28
Приготовьте народы к войне с Вавилоном: царей Мидии, их наместников, их военачальников и все подвластные им края.
 
Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її!
29
Земля содрогается и трепещет; сбываются замыслы Господа о Вавилоне — превратить вавилонский край в пустыню, где никто не будет жить.
 
І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця.
30
Перестали сражаться вавилонские воины и сидят в своих крепостях. Они истощены, стали трусливы, как женщины. Дома Вавилона сожжены, засовы его ворот сломаны.
 
Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані.
31
Гонец сменяет гонца, и вестник идет за вестником, чтобы возвестить царю Вавилона, что весь его город взят,
 
Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його,
32
что броды уже захвачены, что укрепления горят и воины в ужасе».
 
і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені.
33
Так говорит Господь Сил, Бог Израиля: «Дочь Вавилона подобна гумну, когда люди обмолачивают на нём зерно; скоро настанет время её жатвы».
 
Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив!
34
«Навуходоносор, царь Вавилона пожирал нас, привел нас в замешательство, сделал нас пустым кувшином. Он глотал нас, как морское чудовище; набивал свой живот нашими сластями, но потом извергнул нас.
 
Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...
35
Пусть воздастся Вавилону за жестокость против нас[187]», — скажут жители Сиона. «Пусть воздастся за нашу кровь живущим в стране халдеев», — скажут жители Иерусалима.
 
Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!
36
Поэтому так говорит Господь: «Я заступлюсь за вас и отомщу за вас. Я осушу вавилонские реки и иссушу его источники.
 
Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.
37
Вавилон станет грудой развалин, логовом шакалов, ужасом и посмешищем, необитаемой землей.
 
І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!
38
Заревут его жители вместе, как львы, зарычат, словно львята.
 
Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.
39
Когда они разгорячатся Я устрою им пир и напою их, чтобы они развеселились и потом уснули вечным сном, и не проснулись больше», — возвещает Господь.
 
Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!
40
«Сведу их, как ягнят, на убой, как баранов с козлами.
 
Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.
41
О, как будет взят Шешах[188], захвачена слава всей земли! Каким ужасом явится Вавилон среди народов!
 
Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!
42
Море поднимется над Вавилоном, и ревущие волны покроют его.
 
На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.
43
Его города станут пустынями, иссохшей и безлюдной землей, землей, где никто не живет, по которой никто не ходит.
 
Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!
44
Я накажу Бела[189] в Вавилоне и заставлю его извергнуть проглоченное. Не будут больше стекаться к нему народы, и падут вавилонские стены.
 
І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!
45
Выходи, Мой народ, из Вавилона! Спасайся бегством от пылающего гнева Господня!
 
Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!
46
Не падай духом, не бойся слухов, что ходят в стране; в этом году — один слух, в следующем — другой; слухи о зверствах в стране, о ссорах правителей.
 
І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.
47
Ведь непременно настанут дни, когда Я накажу идолов Вавилона. Вся его земля будет опозорена, и падут там все пораженными.
 
Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!
48
А небо, земля и всё, что на ней, будут кричать от радости, потому что разорители Вавилона явятся с севера», — возвещает Господь.
 
І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.
49
«Падет Вавилон, потому что убивал израильтян и другие народы по всей земле.
 
Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.
50
Уцелевшие от меча, уходите, не мешкайте! Помните Господа в дальнем краю и думайте об Иерусалиме».
 
Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!
51
«Мы устыдились, когда услышали оскорбления, и позор покрыл наши лица, когда чужеземцы вошли в святыни дома Господа».
 
Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.
52
«Но наступают дни, — возвещает Господь, — когда Я накажу идолов Вавилона, и по всей его земле застонут раненые.
 
Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його!
53
Даже если поднимется Вавилон до небес и укрепит свои высокие крепости, Я пошлю на него разорителей», — возвещает Господь.
 
Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь!
54
«Звук вопля донесется из Вавилона, звук великого разрушения — из земли халдеев.
 
Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв,
55
Погубит Господь Вавилон и заставит его великий шум умолкнуть. Враги его заревут, как волны могучих вод, разнесется шум их голосов.
 
бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу.
56
Опустошитель придет в Вавилон; его воины будут захвачены, их луки будут сломаны. Ведь Господь — это Бог воздаяния, Он воздает сполна.
 
Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!
57
Я напою его вождей и мудрецов, наместников, начальников и воинов, и они уснут вечным сном и не проснутся больше», — возвещает Царь, Чье имя Господь Сил.
 
І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння.
58
Так говорит Господь Сил: «Толстые стены Вавилона сравняют с землей, а высокие ворота сожгут дотла. Народы изнуряют себя напрасно, их труды — лишь пища для огня».
 
Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“
59
Вот послание, которое пророк Иеремия вручил главному служащему Серае, сыну Нирии, сыну Махсеи, когда тот уходил в Вавилон с Цедекией, царем Иудеи, в четвертом году его правления[190].
 
Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником.
60
Иеремия записал в свиток все бедствия, которым суждено было случиться с Вавилоном — всё, что было записано о Вавилоне.
 
І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон.
61
Он сказал Серае: — Когда придешь в Вавилон, прочитай все эти слова вслух
 
І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́.
62
и скажи: «Господь! Ты сказал, что погубишь этот край, чтобы не жили здесь ни человек, ни животное, чтобы эта земля лежала в вечном запустении».
 
І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним.
63
Дочитав свиток, привяжи к нему камень и брось в реку Евфрат.
 
І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату,
64
И скажи: «Так потонет Вавилон, и он не поднимется больше из-за бедствий, которые Я нашлю на него. И все его жители погибнут». Здесь заканчиваются слова Иеремии.
 
та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні.

Примечания:

 
Новый русский перевод
1 [183] — Или: « Я возбуждаю дух губителя…»
1 [184] — Лев-Камай. Криптограмма названия Халдея.
3 [185] — См. Исх 22:20 и сноску к нему.
5 [186] — Или: а земля вавилонян.
35 [187] — Или: против нас и наших детей.
41 [188] — Шешах. Криптограмма названия Вавилон.
44 [189] — См. Иер 50:2.
59 [190] — В 593 г. до н. э.
 
 
« 50 глава ИерИеремия 51 глава NRTНовый русский UBOОгієнка 52 глава »
// Детская Библия
// Блог. Новости и размышления
// Сравнение стихов и анализ текста
// Параллельное чтение двух переводов
// План чтения Библии на каждый день
// Бесплатно скачать Библию
2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.