Иеремия 5 глава

Книга пророка Иеремии
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Походите по улицам Иерусалима, и посмотрите, и разведайте, и поищите на площадях его, не найдёте ли человека, нет ли соблюдающего правду, ищущего истины? Я пощадил бы Иерусалим.

Пройдіть лишень вулицями Єрусалиму, розгляньтесь добре та й розпитайтесь; шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, — і я йому прощу.

Хотя и говорят они: «жив Господь!», но клянутся ложно.

Хоч вони й кажуть: Як жив Господь! — та все ж клянуться вони неправдиво.

О, Господи! очи Твои не к истине ли обращены? Ты поражаешь их, а они не чувствуют боли; Ты истребляешь их, а они не хотят принять вразумления; лица свои сделали они крепче камня, не хотят обратиться.

О Господи, чи ж твої очі не шукають правди? Ти бив їх, та їм неначе б і не боліло; ти вигубив їх, але вони зреклися науки. Обличчя їхні стали твердішими за камінь, не бажають вони навертатись.

И сказал я сам в себе: это, может быть, бедняки; они глупы, потому что не знают пути Господня, закона Бога своего;

Я думав собі: Вони, напевно, люди прості, вони дурні, бо путі Господньої не знають, — закону свого Бога.

пойду я к знатным и поговорю с ними, ибо они знают путь Господень, закон Бога своего. Но и они все сокрушили ярмо, расторгли узы.

Піду ж я до знатних та розмовлюся з ними, вони бо путь Господню відають та й закон свого Бога. Але вони всі разом ярмо поламали, вужівки розірвали.

За то поразит их лев из леса, волк пустынный опустошит их, барс будет подстерегать у городов их: кто выйдет из них, будет растерзан; ибо умножились преступления их, усилились отступничества их.

Тим то й б'є їх лев із лісу, з степу вовк їх нищить, леопард на їхні міста чигає, роздирає хто б з них не вийшов, бо їхніх переступів сила, і відступництвам їхнім міри немає.

Как же Мне простить тебя за это? Сыновья твои оставили Меня и клянутся теми, которые не боги. Я насыщал их, а они прелюбодействовали и толпами ходили в домы блудниц.

«Ради чого б я мав тобі простити? Діти твої мене покинули й присягаються лжебогами. Коли я ситив їх, вони перелюби чинили й купами юрмились коло дому блудниці.

Это откормленные кони: каждый из них ржёт на жену другого.

Вони, немов коні годовані, жеребці гарячі, іржуть — кожний до сусіда жінки.

Неужели Я не накажу за это? говорит Господь; и не отмстит ли душа Моя такому народу, как этот?

Тож не маю за те їх покарати? — слово Господнє. Чи ж народові, як оцей, не відплачу я?

Восходите на стены его и разрушайте, но не до конца; уничтожьте зубцы их, потому что они не Господни;

Вилазьте на його мури і руйнуйте, — та не дощенту! Усуньте його парості, бо вони не Господні.

ибо дом Израилев и дом Иудин поступили со Мною очень вероломно, говорит Господь:

Бо дім Ізраїля і дім Юди тяжко мене зрадили», — слово Господнє.

они солгали на Господа и сказали: «нет Его, и беда не придёт на нас, и мы не увидим ни меча, ни голода.

Вони Господа відцурались і мовляли: «Таж його немає! І не поб'є нас лихо, і не побачимо ні меча, ні голоднечі.

И пророки станут ветром, и слова Господня нет в них; над ними самими пусть это будет».

Пророки стануть, немов вітер, і слова в них немає. Нехай так станеться з ними!»

Посему так говорит Господь Бог Саваоф: за то, что вы говорите такие слова, вот, Я сделаю слова Мои в устах твоих огнём, а этот народ — дровами, и этот огонь пожрёт их.

Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей — дровами, і він пожре їх.

Вот, Я приведу на вас, дом Израилев, народ издалека, говорит Господь, народ сильный, народ древний, народ, которого языка ты не знаешь, и не будешь понимать, что он говорит.

Я наведу на вас, доме Ізраїля, народ іздаля, — слово Господнє; — то народ запеклий, народ давнезний, народ, мови якого ти не знаєш, ані не розумієш, що він говорить.

Колчан его — как открытый гроб; все они люди храбрые.

Як гріб відкритий, сагайдак у нього і всі вони витязі.

И съедят они жатву твою и хлеб твой, съедят сыновей твоих и дочерей твоих, съедят овец твоих и волов твоих, съедят виноград твой и смоквы твои; разрушат мечом укреплённые города твои, на которые ты надеешься.

Він поїсть врожай і хліб твій; він поїсть синів твоїх і дочок твоїх; він поїсть овець твоїх і товар твій; він поїсть твій виноградник і смокви твої; зруйнує міста-твердині, що на них звіряєшся, мечем звоює.

Но и в те дни, говорит Господь, не истреблю вас до конца.

Та навіть тоді, — слово Господнє, — я вас не вигублю дощенту.

И если вы скажете: «за что Господь, Бог наш, делает нам всё это?», то отвечай: так как вы оставили Меня и служили чужим богам в земле своей, то будете служить чужим в земле не вашей.

Коли ж будете питати: За що вчинив нам усе це Господь, Бог наш? — відкажеш їм: Як мене ви покинули й служили чужим богам у землі вашій, так чужинцям служитимете в землі не вашій.

Объявите это в доме Иакова и возвестите в Иудее, говоря:

Оповістіть це в домі Якова, звістіть про те в Юдеї, кажучи:

выслушай это, народ глупый и неразумный, у которого есть глаза, а не видит, у которого есть уши, а не слышит:

Слухай оце, дурний народе, що маєш очі, та не бачиш; маєш вуха, та не чуєш!

Меня ли вы не боитесь, говорит Господь, предо Мною ли не трепещете? Я положил песок границею морю, вечным пределом, которого не перейдёт; и хотя волны его устремляются, но превозмочь не могут; хотя они бушуют, но переступить его не могут.

Мене не боїтеся? — слово Господнє, — передо мною не будете тремтіти? Я ж поклав пісок границею морю, вічний закон, який воно не переступить; хоча й хвилі бушують, та здолати не можуть; хоч вони й ревуть, але його не переступлять.

А у народа сего сердце буйное и мятежное; они отступили и пошли;

А в народу цього серце вперте й ворохобне; вони збунтувались і геть подались.

и не сказали в сердце своём: «убоимся Господа Бога нашего, Который даёт нам дождь ранний и поздний в своё время, хранит для нас седмицы, назначенные для жатвы».

І не подумають у своєму серці: Біймося Господа, Бога нашого, що дощ дає ранній і пізній своєї пори, що для нас зберігає призначені жнив тижні.

Беззакония ваши отвратили это, и грехи ваши удалили от вас это доброе.

Провини ваші це відвернули, і гріхи ваші відняли від вас це добро.

Ибо между народом Моим находятся нечестивые: сторожат, как птицеловы, припадают к земле, ставят ловушки и уловляют людей.

Бо між людьми моїми є безбожні, що чигають, як ото птахолови засідають, ставляють сильця, людей ловлять.

Как клетка, наполненная птицами, дома их полны обмана; через это они и возвысились и разбогатели,

Як клітка, повна птиць, так у хатах їхніх повно обману. Тому вони завеличались і розбагатіли;

сделались тучны, жирны, переступили даже всякую меру во зле, не разбирают судебных дел, дел сирот; благоденствуют и справедливому делу нищих не дают суда.

розтовстіли так, аж лисняться, у злі переступили всяку міру; справ на суді не розглядають, сироти справ, — і щастить їм, а права бідного на суді не захищають.

Неужели Я не накажу за это? говорит Господь; и не отмстит ли душа Моя такому народу, как этот?

Чи ж за таке не покараю? — слово Господнє, — чи такому, як оцей, народові та не відплатить моє серце?

Изумительное и ужасное совершается в сей земле:

Жахливе й страшне сталось у цім краї.

пророки пророчествуют ложь, и священники господствуют при посредстве их, и народ Мой любит это. Что же вы будете делать после всего этого?

Пророки пророкують іменем неправди, священики правлять, як хочуть. Народ же мій це любить! І що ви чинитимете, як тому кінець настане?»

« 4 глава 6 глава »