Римлян 14 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Открытый перевод

Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки.

Слабых верой принимайте без споров о различиях.

Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину.

Ведь иной верит и ест всё, а слабый ест овощи.

Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв.

Кто ест, пусть не презирает того, кто не ест, а кто не ест, пусть не осуждает того, кто ест, потому что Бог его принял.

Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

Кто ты, осуждающий чужого слугу? Перед своим господином он стоит или падает. И будет поднят, ведь Господь имеет силу его поднять.

Один відрізняє день від дня, для іншого ж — кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки.

Кто-то выделяет один день перед другими, а иной выделяет каждый день. Пусть каждый следует своему уму.

Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові.

Кто рассуждает о дне, для Господа рассуждает. Кто ест, для Господа есть, ибо благодарит Бога. И кто не ест, для Господа не ест, и благодарит Бога.

Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе:

Ведь никто из нас не живет для самого себя, и никто для себя самого не умирает.

бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.

Ибо если живем — для Господа живем, если умираем — для Господа умираем. Итак, живем ли или умираем — мы Господни.

На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

Ведь для этого Помазанник умер и ожил, чтобы стать Господином и мертвых и живых.

Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим,

Что же ты судишь брата твоего? Или и ты, что презираешь брата твоего? Ведь все мы будет стоять на судилище Божьем.

бо написано: «Як живу я, — каже Господь, — кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.»

Ибо написано:«живу Я, говорит Господь, пред Мной склонится всякое колено, и всякий язык признается в любви к Богу»

Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Тогда каждый из нас за себя даст отчёт Богу.

Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав.

Итак, давайте не будет друг друга осуждать, а лучше рассуждать о том, как не дать брату споткнуться или отступиться.

Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте.

Я знаю и убеждён в Господе Иисусе, что нет ничего самого по себе нечистого, только для того, кто считает что-то нечистым — нечисто.

Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос.

Если же из-за еды опечален твой брат, то уже не по любви поступаешь. Не губи своей едой того, за кого умер Помазанник.

Не виставляйте вашого добра на зневагу.

Пусть не злословят то, что для вас хорошо.

Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

Ведь Царство Божье не еда и питьё, но справедливость, покой и радость в Святом Духе.

Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.

Кто в этом служит Помазаннику, тот приятен Богу и признан людьми.

Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування.

Итак, давайте будем стремиться к тому, что приносит покой и взаимное созидание.

Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу.

Из-за еды не разрушай дело Божье. Ведь всё чисто, но зло человеку, который ест потому, что споткнулся.

Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б.

Хорошо не есть мяса и не пить вина и вообще ничего, отчего брат твой спотыкается.

Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити.

Ты имеешь веру? Держи её при себе, перед Богом. Благословен, кто не осуждает себя за то, что избирает.

А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, — гріх.

А сомневающийся, если съел — осужден, потому что не по вере, а всё, что не по вере — грех.