Римлян 14 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки.

Изнемогающаго же в вере приемлите, не в сомнение помышлении.

Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину.

Ов бо верует ясти вся, а изнемогаяй зелия да яст.

Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв.

Ядый не ядущаго да не укаряет: и не ядый ядущаго да не осуждает: Бог бо его прият.

Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

Ты кто еси судяй чуждему рабу? Своему Господви стоит, или падает. Станет же, силен бо есть Бог поставити его.

Один відрізняє день від дня, для іншого ж — кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки.

Ов убо разсуждает день чрез день, ов же судит на всяк день. Кииждо своею мыслию да извествуется.

Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові.

Мудрствуяи день, Господеви мудрствует: и не мудрствуяй день, Господеви не мудрствует. Ядый, Господеви яст. благодарит бо Бога: и не ядый, Господеви не яст, и благодарит Бога.

Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе:

Никтоже бо нас себе живет, и никтоже себе умирает:

бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.

аще бо живем, Господеви живем, аще же умираем, Господеви умираем: аще убо живем, аще умираем, Господни есмы.

На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

На сие бо Христос и умре и воскресе и оживе, да и мертвыми и живыми обладает.

Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим,

Ты же почто осуждаеши брата твоего, или ты что уничижаеши брата твоего? Вси бо предстанем судищу Христову.

бо написано: «Як живу я, — каже Господь, — кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.»

Писано бо есть: живу аз, глаголет Господь, яко мне поклонится всяко колено, и всяк язык исповестся Богови.

Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Темже убо кийждо нас о себе слово даст Богу.

Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав.

Не ктому убо друг друга осуждаем, но сие паче судите, еже не полагати претыкания брату или соблазна.

Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте.

Вем и извещен есмь о Христе Иисусе, яко ничтоже скверно само собою: точию помышляющему что скверно быти, оному скверно есть.

Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос.

Аще же брашна ради брат твой скорбит, уже не по любви ходиши: не брашном твоим того погубляй, за негоже Христос умре.

Не виставляйте вашого добра на зневагу.

Да не хулится убо ваше благое.

Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

Несть бо Царство Божие брашно и питие, но правда и мир и радость о Дусе святе.

Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.

Иже бо сими служит Христови, благоугоден есть Богови и искусен человеком.

Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування.

Темже убо мир возлюбим и яже к созиданию друг ко другу.

Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу.

Не брашна ради разоряй дело Божие. Вся бо чиста, но зло человеку претыканием ядущему.

Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б.

Добро не ясти мяс, ниже пити вина, ни о немже брат твой претыкается или соблазняется или изнемогает.

Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити.

Ты веру имаши? о себе сам имей пред Богом. Блажен не осуждаяй себе, о немже искушается.

А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, — гріх.

А сомняяйся, аще яст, осуждается, зане не от веры: всяко же, еже не от веры, грех есть.

« 13 глава 15 глава »