Римлян 14 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Слабкого у вірі приймайте без суперечок щодо переконань.

Изнемогающаго же в вере приемлите, не в сомнение помышлении.

Адже один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть зелень.

Ов бо верует ясти вся, а изнемогаяй зелия да яст.

Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не осуджує того, хто їсть, бо і його Бог прийняв.

Ядый не ядущаго да не укаряет: и не ядый ядущаго да не осуждает: Бог бо его прият.

Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він або стоїть, або падає. Але він встоїть, тому що Бог має силу підтримати його.

Ты кто еси судяй чуждему рабу? Своему Господви стоит, или падает. Станет же, силен бо есть Бог поставити его.

Хтось відрізняє один день від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Нехай кожний тримається свого власного переконання.

Ов убо разсуждает день чрез день, ов же судит на всяк день. Кииждо своею мыслию да извествуется.

Хто розрізняє дні, — для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, — для Господа не розрізняє]. Хто їсть, — для Господа їсть, адже заносить подяку Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові.

Мудрствуяи день, Господеви мудрствует: и не мудрствуяй день, Господеви не мудрствует. Ядый, Господеви яст. благодарит бо Бога: и не ядый, Господеви не яст, и благодарит Бога.

Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає.

Никтоже бо нас себе живет, и никтоже себе умирает:

Якщо живемо, — для Господа живемо; якщо вмираємо, — для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, — ми є Господні!

аще бо живем, Господеви живем, аще же умираем, Господеви умираем: аще убо живем, аще умираем, Господни есмы.

Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими.

На сие бо Христос и умре и воскресе и оживе, да и мертвыми и живыми обладает.

Тож чому ти осуджуєш свого брата? Чому свого брата зневажаєш? Адже всі ми станемо перед Божим судом,

Ты же почто осуждаеши брата твоего, или ты что уничижаеши брата твоего? Вси бо предстанем судищу Христову.

як написано: Я живу, — каже Господь, — і схилиться переді Мною кожне коліно, і визнає Бога кожний язик!

Писано бо есть: живу аз, глаголет Господь, яко мне поклонится всяко колено, и всяк язык исповестся Богови.

Отже, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Темже убо кийждо нас о себе слово даст Богу.

Так що вже не осуджуймо один одного, але радше судімо про те, щоб не ставити братові перешкоди чи спокуси.

Не ктому убо друг друга осуждаем, но сие паче судите, еже не полагати претыкания брату или соблазна.

Я знаю і певний у Господі Ісусі, що немає нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, — воно і є нечисте.

Вем и извещен есмь о Христе Иисусе, яко ничтоже скверно само собою: точию помышляющему что скверно быти, оному скверно есть.

Бо якщо через їжу твій брат страждає, то ти вже не з любов’ю поводишся, — не губи своєю їжею того, за кого помер Христос.

Аще же брашна ради брат твой скорбит, уже не по любви ходиши: не брашном твоим того погубляй, за негоже Христос умре.

Отже, нехай ваше добре не зневажається.

Да не хулится убо ваше благое.

Адже Царство Боже — не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

Несть бо Царство Божие брашно и питие, но правда и мир и радость о Дусе святе.

Хто цим служить Христові, той і Богові до вподоби, і людьми шанований.

Иже бо сими служит Христови, благоугоден есть Богови и искусен человеком.

Тому дбаймо про мир і про те, що служить для збудування одне одного.

Темже убо мир возлюбим и яже к созиданию друг ко другу.

Заради їжі не руйнуй Божого діла. Бо все чисте, але біда тій людині, яка їсть на спокусу.

Не брашна ради разоряй дело Божие. Вся бо чиста, но зло человеку претыканием ядущему.

Добре не їсти м’яса, не пити вина, — не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне].

Добро не ясти мяс, ниже пити вина, ни о немже брат твой претыкается или соблазняется или изнемогает.

Ти маєш переконання? Май його для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує себе за те, у чому впевнений.

Ты веру имаши? о себе сам имей пред Богом. Блажен не осуждаяй себе, о немже искушается.

А хто сумнівається, коли їсть, — уже осуджений, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, — гріх.

А сомняяйся, аще яст, осуждается, зане не от веры: всяко же, еже не от веры, грех есть.

16:25 [Тому, Хто за моїм Євангелієм і проповіддю Ісуса Христа може вас зміцнити згідно з відкриттям тайни, яка споконвіку замовчувалася,

Могущему же вас утвердити по благовествованию моему и проповеданию Иисус Христову, по откровению тайны, леты вечными умолчанныя,

16:26 а нині, за наказом вічного Бога, виявлена через Писання пророків і розголошена для утвердження віри між усіма народами,

явльшияся же ныне, писании пророческими, по повелению вечнаго Бога, в послушание веры во всех языцех познавшияся,

16:27 Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь].

единому премудрому Богу, Иисусом Христом, емуже слава во веки. Аминь.

« 13 глава 15 глава »