Римлян 14 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

Изнемогающаго же в вере приемлите, не в сомнение помышлении.

Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

Ов бо верует ясти вся, а изнемогаяй зелия да яст.

Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.

Ядый не ядущаго да не укаряет: и не ядый ядущаго да не осуждает: Бог бо его прият.

Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.

Ты кто еси судяй чуждему рабу? Своему Господви стоит, или падает. Станет же, силен бо есть Бог поставити его.

Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

Ов убо разсуждает день чрез день, ов же судит на всяк день. Кииждо своею мыслию да извествуется.

Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

Мудрствуяи день, Господеви мудрствует: и не мудрствуяй день, Господеви не мудрствует. Ядый, Господеви яст. благодарит бо Бога: и не ядый, Господеви не яст, и благодарит Бога.

Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

Никтоже бо нас себе живет, и никтоже себе умирает:

Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

аще бо живем, Господеви живем, аще же умираем, Господеви умираем: аще убо живем, аще умираем, Господни есмы.

На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

На сие бо Христос и умре и воскресе и оживе, да и мертвыми и живыми обладает.

Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

Ты же почто осуждаеши брата твоего, или ты что уничижаеши брата твоего? Вси бо предстанем судищу Христову.

Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

Писано бо есть: живу аз, глаголет Господь, яко мне поклонится всяко колено, и всяк язык исповестся Богови.

Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.

Темже убо кийждо нас о себе слово даст Богу.

Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

Не ктому убо друг друга осуждаем, но сие паче судите, еже не полагати претыкания брату или соблазна.

Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

Вем и извещен есмь о Христе Иисусе, яко ничтоже скверно само собою: точию помышляющему что скверно быти, оному скверно есть.

Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

Аще же брашна ради брат твой скорбит, уже не по любви ходиши: не брашном твоим того погубляй, за негоже Христос умре.

Нехай же не ганить ся ваше добре.

Да не хулится убо ваше благое.

Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.

Несть бо Царство Божие брашно и питие, но правда и мир и радость о Дусе святе.

Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.

Иже бо сими служит Христови, благоугоден есть Богови и искусен человеком.

Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

Темже убо мир возлюбим и яже к созиданию друг ко другу.

Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.

Не брашна ради разоряй дело Божие. Вся бо чиста, но зло человеку претыканием ядущему.

Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

Добро не ясти мяс, ниже пити вина, ни о немже брат твой претыкается или соблазняется или изнемогает.

Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.

Ты веру имаши? о себе сам имей пред Богом. Блажен не осуждаяй себе, о немже искушается.

Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

А сомняяйся, аще яст, осуждается, зане не от веры: всяко же, еже не от веры, грех есть.

« 13 глава 15 глава »