Римлян 14 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Слабо́го в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.

Изнемогающаго же в вере приемлите, не в сомнение помышлении.

Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́.

Ов бо верует ясти вся, а изнемогаяй зелия да яст.

Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його.

Ядый не ядущаго да не укаряет: и не ядый ядущаго да не осуждает: Бог бо его прият.

Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його.

Ты кто еси судяй чуждему рабу? Своему Господви стоит, или падает. Станет же, силен бо есть Бог поставити его.

Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання.

Ов убо разсуждает день чрез день, ов же судит на всяк день. Кииждо своею мыслию да извествуется.

Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові.

Мудрствуяи день, Господеви мудрствует: и не мудрствуяй день, Господеви не мудрствует. Ядый, Господеви яст. благодарит бо Бога: и не ядый, Господеви не яст, и благодарит Бога.

Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

Никтоже бо нас себе живет, и никтоже себе умирает:

Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні!

аще бо живем, Господеви живем, аще же умираем, Господеви умираем: аще убо живем, аще умираем, Господни есмы.

Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.

На сие бо Христос и умре и воскресе и оживе, да и мертвыми и живыми обладает.

А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.

Ты же почто осуждаеши брата твоего, или ты что уничижаеши брата твоего? Вси бо предстанем судищу Христову.

Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“

Писано бо есть: живу аз, глаголет Господь, яко мне поклонится всяко колено, и всяк язык исповестся Богови.

Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.

Темже убо кийждо нас о себе слово даст Богу.

Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.

Не ктому убо друг друга осуждаем, но сие паче судите, еже не полагати претыкания брату или соблазна.

Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте.

Вем и извещен есмь о Христе Иисусе, яко ничтоже скверно само собою: точию помышляющему что скверно быти, оному скверно есть.

Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер.

Аще же брашна ради брат твой скорбит, уже не по любви ходиши: не брашном твоим того погубляй, за негоже Христос умре.

Нехай ваше добре не зневажа́ється.

Да не хулится убо ваше благое.

Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.

Несть бо Царство Божие брашно и питие, но правда и мир и радость о Дусе святе.

Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́.

Иже бо сими служит Христови, благоугоден есть Богови и искусен человеком.

Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного!

Темже убо мир возлюбим и яже к созиданию друг ко другу.

Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння.

Не брашна ради разоряй дело Божие. Вся бо чиста, но зло человеку претыканием ядущему.

Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне.

Добро не ясти мяс, ниже пити вина, ни о немже брат твой претыкается или соблазняется или изнемогает.

Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується!

Ты веру имаши? о себе сам имей пред Богом. Блажен не осуждаяй себе, о немже искушается.

А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

А сомняяйся, аще яст, осуждается, зане не от веры: всяко же, еже не от веры, грех есть.

« 13 глава 15 глава »