Римлян 3 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?

Что убо лишшее иудею? или кая польза обрезания?

Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.

Много, по всякому образу: первее бо, яко вверена быша им словеса Божия.

Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?

Что бо, аще не вероваша нецыи? еда (убо) неверствие их веру Божию упразднит?

Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.

Да не будет: да будет же Бог истинен, всяк же человек ложь, якоже есть писано: яко да оправдишися во словесех твоих, и победиши, внегда судити ти.

А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.

Аще ли неправда наша Божию правду составляет, что речем? еда ли неправеден Бог наносяй гнев? по человеку глаголю.

Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?

Да не будет: понеже како судити имать Бог миру?

Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?

Аще бо истина Божия в моей лжи избыточествова в славу его, что еще и аз яко грешник осуждаюся,

І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких!

И не якоже хулимся, и якоже глаголют нецыи нас глаголати, яко сотворим злая, да приидут благая: ихже суд праведен есть.

То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,

Что убо, преимеем ли? Никакоже: предукорихом бо иудеи же и еллины вся под грехом быти,

як написано: „Нема праведного ані о́дного;

якоже есть писано. Яко несть праведен никтоже:

нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —

несть разумеваяи, и несть взыскаяй Бога:

усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!

вси уклонишася, вкупе непотребни быша. несть творяй благостыню, несть даже до единаго.

Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,

Гроб отверст гортань их, языки своими льщаху. Яд аспидов под устнами их.

уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!

ихже уста клятвы и горести полна суть.

Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,

Скоры ноги их пролияти кровь:

руїна та злидні на їхніх дорогах,

сокрушение и озлобление на путех их,

а дороги миру вони не пізнали!

и пути мирнаго не познаша.

Нема страху Божого перед очима їхніми“.

Несть страха Божия пред очима их.

А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.

Вемы же, яко елика закон глаголет, сущым в законе глаголет: да всяка уста заградятся, и повинен будет весь мир Богови:

Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.

зане от дел закона не оправдится всяка плоть пред ним: законом бо познание греха.

А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'явилась,про яку свідчать Зако́н і Пророки.

Ныне же кроме закона правда Божия явися, свидетельствуема от закона и пророк.

А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,

Правда же Божия верою Иисус Христовою во всех и на всех верующих: несть бо разнствия,

бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,

вси бо согрешиша, и лишени суть славы Божия,

але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,

оправдаеми туне благодатию его, избавлением, еже о Христе Иисусе,

що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,

егоже предположи Бог очищение верою в крови его, в явление правды своея, за отпущение прежде бывших грехов,

за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.

в долготерпении Божии, и в показание правды его в нынешнее время, во еже быти ему праведну и оправдающу сущаго от веры Иисусовы.

Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.

Где убо похвала, отгнася. Которым законом? делы ли? Ни, но законом веры.

Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.

Мыслим убо верою оправдатися человеку, без дел закона.

Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,

Или иудеев Бог токмо, а не и языков? Ей, и языков:

бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.

понеже един Бог, иже оправдит обрезание от веры и необрезание верою.

Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.

Закон ли убо разоряем верою? Да не будет: но закон утверждаем.

« 2 глава 4 глава »