Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Хоменка → Открытый перевод

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Иаков, слуга Бога и Господа Иисуса Помазанника, приветствует двенадцать колен диаспоры.

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

Настоящей радостью считайте, братья мои, когда встречаетесь с разными испытаниями,

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

зная, что испытание вашей веры рождает стойкость.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

А стойкость пусть приведет к совершенному результату: чтобы вы были совершенны и безупречны, без малейшего недостатка.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

А если кому-то недостает мудрости, пусть просит её у Бога, Который дает всем просто и не попрекая, — и ему будет дано.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Но пусть просит с верой, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся похож на морскую волну, которую гонит и швыряет ветер.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

И пусть не думает получить что-нибудь у Господа человек,

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

чья душа расколота надвое, чья поступь нетверда на всех путях.

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

Пусть хвалится брат униженный тем, что возвышен,

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

а богатый — тем, что унижен, поскольку он исчезнет, как полевой цветок:

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

взошло солнце, иссушило своим жаром поле — и цветок поник, и красота его погибла. Так и богатый, погруженный сейчас в свои заботы, обессилеет и не минует конца.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Счастлив человек, устоявший перед искушением, ибо пройдя испытание, он получит венец жизни, который Бог обещал любящим Его.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

В искушении пусть никто не говорит «Меня искушает Бог», — Бог недоступен искушению злом и Сам никого не искушает.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

Каждый подвергается искушению, влекомый и обольщаемый своим собственным желанием.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

И тогда желание, зачав, рождает грех, грех же, возмужав, приносит смерть.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Не заблуждайтесь, любимые мои братья!

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Все доброе, что нам дается, и всякий совершенный дар — свыше, они исходят от Творца светил, Которому чуждо изменение или чередование света и тени.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Пожелав, Он породил нас словом истины, чтобы мы были как бы первенцами среди Его творений.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Знайте, любимые мои братья, всякий человек должен почаще слушать, пореже говорить, пореже гневаться.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Потому что дела, которые творит гнев человеческий, не могут быть праведными перед Богом.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Поэтому, изгнав из себя всякую нечистоту и бесчисленные пороки, в кротости примите насажденное в вас слово, которое может спасти вас.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Но станьте исполнителями слова, а не просто слушателями, обманывающими самих себя.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Потому что слушающий слово, но не исполняющий его подобен человеку, который рассматривает свое лицо в зеркале.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Он рассмотрел себя, отошел — и тотчас забыл, каков он.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Тот же, кто вглядывается в совершенный закон свободы, не отводя взора, будучи не забывчивым слушателем, но неустанным исполнителем, — тот будет благословен во всем, что ни сделает.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Если кто-либо считает себя благочестивым, не обуздывая при этом свой язык и обманывая собственное сердце, то благочестие его ничего не стоит.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Чистое и безупречное благочестие перед Богом и Отцом состоит в том, чтобы не забывать сирот и вдов в их бедах и хранить себя от этого мира незапятнанным.

« 28 глава 2 глава »