Филип’ян 2 глава

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

Итак, если [есть] какое утешение во Христе, если [есть] какая отрада любви, если [есть] какое общение духа, если [есть] какое милосердие и сострадательность,

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны;

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

ничего [не делайте] по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя.

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

Не о себе [только] каждый заботься, но каждый и о других.

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе:

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу;

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек;

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной.

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

Посему и Бог превознес Его и дал Ему имя выше всякого имени,

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних,

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моем, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте свое спасение,

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

потому что Бог производит в вас и хотение и действие по [Своему] благоволению.

Усе робіть без нарікання і мудрування,

Всё делайте без ропота и сомнения,

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращенного рода, в котором вы сияете, как светила в мире,

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что я не тщетно подвизался и не тщетно трудился.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

О сем самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом.

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас,

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

потому что все ищут своего, а не того, что [угодно] Иисусу Христу.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании.

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Итак я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узнаю, что будет со мною.

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам.

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

Впрочем я почел нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей,

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошел слух о его болезни.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

Примите же его в Господе со всякою радостью, и таких имейте в уважении,

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

15 чадами — детьми.

« 1 глава 3 глава »