Филип’ян 2 глава

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Переклад Хоменка → Перевод Еп. Кассиана

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое сострадание и милосердие, —

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

доведите мою радость до полноты, так чтобы мыслить вам одно и то же, имея одну и ту же любовь, будучи единодушны и единомысленны,

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

ничего не делая из-за соперничества, ни из-за тщеславия, но в смирении почитая друг друга выше себя,

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

каждый преследуя не собственную выгоду, но и выгоду других.

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Имейте между собой те же мысли, что и во Христе Иисусе,

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

Который, будучи в образе Божием, не счёл для Себя хищением быть равным Богу,

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

но уничижил Себя, приняв образ раба, быв в подобии человеческом и по виду став как человек.

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

Он смирил Себя, быв послушным до смерти, и смерти крестной.

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

Потому и Бог превознёс Его и даровал Ему Имя, которое выше всякого имени,

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

чтобы во имя Иисуса преклонилось всякое колено небесных и земных и преисподних,

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

и всякий язык исповедал, что Иисус Христос — Господь, во славу Бога Отца.

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

Итак, возлюбленные мои, раз вы всегда были послушны, то, — не только как в моем присутствии, но гораздо больше теперь в мое отсутствие, — совершайте свое спасение со страхом и трепетом,

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

ибо это Бог действует в вас, производя и хотение и действие, по Своему благоволению.

Усе робіть без нарікання і мудрування,

Всё делайте без ропота и сомнения,

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

чтобы быть вам неукоризненными и чистыми, детьми Божиими непорочными, среди рода порочного и развращенного, в котором вы сияете как светила в мире,

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

содержа слово жизни мне в похвалу в день Христов, что я не впустую бежал и не впустую потрудился.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

Но, если я и становлюсь жертвенным возлиянием к жертве и служению вере вашей, то я радуюсь и радуюсь со всеми вами.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Также и вы радуйтесь и радуйтесь со мной.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

Надеюсь же в Господе Иисусе скоро послать к вам Тимофея, чтобы и мне ободриться, узнав о ваших обстоятельствах.

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

Ибо у меня нет никого подобного ему, кто по-настоящему позаботится о ваших делах.

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

Ибо все ищут своего, не того, что принадлежит Христу Иисусу.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

А как он показал себя, вы знаете, потому что он вместе со мной, как сын с отцом, послужил Евангелию.

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Итак я надеюсь послать его тотчас же, как только мне будет видно, как обстоят мои дела;

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

но я уверен в Господе, что и сам скоро приду.

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

Но я счёл нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, вашего же посланника и служителя в нужде моей,

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

так как он стремился ко всем вам и не находил себе покоя, потому что вы услышали о его болезни.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

И была ведь болезнь его к смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Итак я поспешил послать его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и у меня было меньше печали.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

Примите же его в Господе со всякой радостью и таких, как он, имейте в почете,

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

потому что он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, чтобы, служа мне, восполнить ваше отсутствие.

« 1 глава 3 глава »