Филип’ян 2 глава

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Переклад Хоменка → Открытый перевод

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

Итак, если у вас во Христе есть какая-то опора, какое-то утешение от любви, какое-то духовное общение, какое-то сочувствие и сострадание,

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

то сделайте мою радость полной: одно и тоже думайте, имея одну и ту же любовь, будьте единодушны и единомыслены,

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

ничего не делая ни ради собственной выгоды, ни ради тщеславия, напротив, смиренно почитая один другого как превосходящего тебя самого,

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

имея при этом каждый заботу не о себе, а о другом.

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Да будут у вас те же мысли, что у Христа Иисуса,

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

Который, будучи формой Бога, не считал для Себя достижением быть равным Богу,

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

но Сам от этого отказался, восприняв форму раба, родившись подобно людям, и внешностью оказавшись как человек.

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

Он унизил Себя до того, что стал послушным даже до смерти, причём смерти на кресте.

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

Поэтому Бог Его и превознёс, и одарил Его именем, которое выше всех имён,

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

с тем, чтобы во имя Иисуса преклонилось каждое колено небесных, земных и преисподних,

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

и чтобы каждый язык открыто признал, что Иисус Христос есть Господь во славу Бога Отца.

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

Так что, мои любимые, раз вы всегда были послушны, причём не только в моём присутствии, но и гораздо больше теперь в моё отсутствие, то совершайте со страхом и трепетом дело своего спасения.

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

Ведь это Бог, действующий в вас, производит по Своему благоволению и ваше желание, и ваше действие.

Усе робіть без нарікання і мудрування,

Делайте всё без ропота и пререканий,

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

дабы вам быть безупречными и невинными, Божьими детьми без порока среди порочного и развращённого поколения, в котором вы сияете как в мире сияют светила,

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

неся слово жизни, что послужит к моей похвальбе в день Христов, с тем, что я не впустую бежал и не впустую трудился.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

Но даже если я становлюсь излиянием к жертве и служению вашей веры, то я рад, радуясь со всеми вами.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Точно также и вы будьте рады, и порадуйтесь вместе со мной.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

А я, будучи в Господе Иисусе, надеюсь вскоре прислать к вам Тимофея, чтобы мне также воодушевиться, узнав о вашей жизни.

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

Ведь у меня больше нет единомышленника, который бы по настоящему заботился о ваших делах.

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

Понятно, что все ищут своего, а не того, что принадлежит Иисусу Христу.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

А как он себя показал, вы знаете, потому что он вместе со мной как дитя при отце словно раб послужил Доброй Вести.

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Так что я надеюсь тотчас его прислать, как только увижу, как обстоят мои дела.

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

Но я, будучи в Господе, уверен, что и сам вскоре приду.

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

Также я счёл нужным послать к вам Епафродита, моего брата, сотрудника и соратника, а вашего посланца и служителя в моих нуждах,

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

так как он очень тосковал по всем вам, будучи в большой тревоге, потому что вы услышали, что он заболел.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

А он, действительно, заболел так, что был близок к смерти. Но Бог его помиловал, впрочем, не только его, но и меня, чтобы мне не прибавлять печаль к печали.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Итак, я его как можно скорее посылаю, дабы вы, снова его увидев, порадовались, и у меня печали было бы меньше.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

Так что примите его в Господе со всей радостью, и да будут такие у вас в почёте,

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

потому что он в связи с делом Христовым был близок к смерти, подвергнув опасности жизнь, чтобы, служа мне, восполнить ваше отсутствие.

« 1 глава 3 глава »