Матвія 16 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

К Иисусу подошли фарисеи и саддукеи — они Его искушали и просили показать им знамение с неба.

А Він відповів і промовив до них: „Ви зве́чора кажете: „Буде пого́да, — червоні́є бо небо“.

А Он сказал им в ответ:— На закате вы говорите: «будет ясно, раз небо красное».

А ра́нком: „Сьогодні него́да, — червоніє бо небо похмуре“. Розпізна́ти небесне обличчя ви вмієте, ознак ча́су ж не можете!

Или на рассвете: «будет ненастье, раз небо в багровых тучах». Вы можете распознавать по небесным приметам погоду — а времена по их приметам не можете?

Рід лукавий і перелю́бний шукає озна́ки, та ознаки йому не дадуть, окрім озна́ки пророка Йони“. І, їх полишивши, Він відійшов.

Род злой и развратный ищет знамения, но не будет ему дано иного, кроме знамения Ионы.И с этими словами Он их оставил.

А учні Його, перейшовши на то́й бік, забули взяти хліба.

Ученики, переправляясь на другой берег озера, забыли взять с собой хлеба.

Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“!

Иисус им сказал:— Смотрите, остерегайтесь закваски фарисейской и саддукейской!

Вони ж міркува́ли собі й говорили: „Ми ж хлібі́в не взяли́“.

Они стали так рассуждать меж собой: мол, Он про то, что хлеба мы не взяли.

А Ісус, знавши те, запита́в: „Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібі́в не взяли́?

Он это понял и сказал им:— Что это вы меж собой рассуждаете, маловерные: мол, хлеба у вас нет?

Чи ж ви ще́ не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, — і скільки коші́в ви зібрали?

Вы ничего так и не поняли? Вы не запомнили: когда Я разломил пять хлебов для пяти тысяч людей, сколько набрали вы корзин?

Ані про сім хлібів на чотири тисячі, — і скільки кошиків ви назбирали?

А когда семь хлебов для четырех тысяч, сколько корзинок вышло?

Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“

Что же тут для вас непонятного? «Остерегайтесь закваски фарисейской и саддукейской! — это я вам сказал не про хлеб.

Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки.

Так они поняли, что Он велел им остерегаться не хлебной закваски, а учения фарисеев и саддукеев.

Прийшовши ж Ісус до землі Кесарі́ї Пили́пової, питав Своїх учнів і казав: „За ко́го наро́д уважає Мене́, Сина Лю́дського?“

Оттуда Иисус пошел в окрестности Кесарии Филипповой. Он спросил учеников:— Кем считают люди Сына Человеческого?

Вони ж відповіли́: „Одні за Івана Христителя, одні за Іллю́, інші ж за Єремі́ю або за одного з пророків“.

Они ответили:— Кто Иоанном Крестителем, кто Илией, кто Иеремией или кем-то другим из пророков.

Він каже до них: „А ви за ко́го Мене маєте?“

И Он спросил их:— А вы Кем считаете Меня?

А Си́мон Петро відповів і сказав: „Ти — Христос, Син Бога Живого!“

Симон Петр сказал Ему в ответ:— Ты — Христос, Сын Бога Живого!

А Ісус відповів і до ньо́го промовив: „Блаженний ти, Си́моне, сину Йо́нин, бо не тіло і кров тобі оце ви́явили, але Мій Небесний Отець.

А Иисус ответил ему:— Благо тебе, Симон, сын Ионы! Это открыли тебе не плоть и не кровь, а Отец Мой Небесный.

I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її.

И Я скажу тебе: ты — Петр, и на этой скале Я воздвигну Свою церковь, и врата ада ее не поглотят.

І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі“!

Дам тебе ключи Царства Небес, и что свяжешь на земле — останется связанным на небесах, а что разрешишь на земле — останется разрешенным и на небесах.

Тоді наказав Своїм учням, щоб ніко́му не казали, що Він — Христо́с.

Тогда же Он строго запретил ученикам говорить кому бы то ни было, что Он — Христос.

Із того ча́су Ісус став виказувати Своїм у́чням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, — і воскреснути третього дня.

С тех пор Иисус начал говорить ученикам, что Ему предстоит отправиться в Иерусалим, там претерпеть много страданий от старейшин, первосвященников и книжников, что будет Он убит и через три дня воскреснет.

І, на́бік відвівши Його, Петро став Йому́ докоря́ти й казати: „Змилуйся, Господи, — такого Тобі хай не бу́де!“

А Петр отвел Его в сторону и стал уговаривать:— Пожалей Себя, Господи! Пусть ничего такого с Тобой не случится!

А Він обернувся й промовив Петрові: „Відступися від Мене, сатано́, — ти спокуса Мені, бо ду́маєш не про Боже, а про лю́дське!“

А Иисус повернулся и ответил Петру:— Прочь, сатана! Ты сбиваешь Меня с пути, на уме у тебя не Божье, а человеческое.

Промовив тоді Ісус у́чням Своїм: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.

А потом Иисус сказал Своим ученикам:— Кто хочет пойти вслед за Мной, пусть отречется от себя самого, поднимет крест, на котором его распнут, и следует за Мной.

Бо хто хоче спасти́ свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той зна́йде її.

Кто захочет сберечь свою душу — тот ее погубит, а кто погубит ее ради Меня, тот ее сбережет.

Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою?

Что выгадает человек, если приобретет весь мир, а душе своей нанесет ущерб? Какой выкуп сможет дать человек за свою душу?

Бо при́йде Син Лю́дський у славі Свого Отця з ангола́ми Своїми, і тоді „віддасть кожному згідно з діла́ми його“.

Сыну Человеческому еще предстоит прийти во славе Своего Отца, и тогда каждому Он воздаст по заслугам.

Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не побачать Сина Лю́дського, що йде в Царстві Своїм“.

Аминь говорю вам, что среди стоящих здесь некоторые не успеют вкусить смерти прежде, чем увидят, как Сын Человеческий придет вместе со Своим Царством.

« 15 глава 17 глава »