Римлян 2 глава

О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш.

 

Нет тебе поэтому, кто бы ни был ты, извинения, коли судишь других; ибо, другого судя, ты ведь и себя осуждаешь, потому что и ты, других осуждающий, то же самое делаешь.

Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так — справедливий.

 

А на всех, делающих таковое, есть один, как мы знаем, праведный суд Божий.

Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду?

 

О человек, не думаешь ли ты, что избежишь этого суда, если сам делаешь то, за что судишь других?

Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?

 

Не пренебрегаешь ли ты великой добротой, снисхождением и долготерпением Божиим? Благость Божия ведет тебя к покаянию. Неужели ты сего не разумеешь?

О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений.

 

Нет, ты в упорстве своем и нераскаянности сердца сам вызываешь1 на себя всё больший гнев, который ты испытаешь в День гнева и откровения праведного суда Божьего.

Бог відплатить кожному за його вчинки.

 

Бог воздаст каждому по делам его:

А тим, хто добрими вчинками шукає Славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя.

 

тем, кто, предаваясь постоянно добрым делам, стремится найти истинную славу, честь и бессмертие, суждена жизнь вечная;

Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.

 

своевольным же и не покоряющимся истине, предающимся неправде — гнев и ярость.

Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам.

 

Страдания и муки ждут всякого, кто делает злое: прежде иудея, а затем язычника.

Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам.

 

Напротив, слава, честь и мир суждены каждому человеку, творящему доброе, — будь то иудей (ему первому) или язычник, —

Бог не дає переваги нікому.

 

Бог не взирает на лица.

Хто згрішив, не маючи Закону, той і згине без Закону. Грішника, який знає Закон, буде засуджено за Законом. Бо немає різниці між тим грішником, котрий має Закон, і тим, який його не має.

 

Те, которые согрешили, не ведая Закона,2 вне Закона и погибнут; те же, кто согрешил, зная Закон, Законом осуждены будут.

Не ті праведні перед Богом, які чують Закон, а ті, хто його виконують. Тих буде виправдано.

 

Пред Богом не те праведны, кто только слушал Закон, — оправданы Им будут Закон исполняющие.

Отже, якщо погани, не маючи Закону, з природи своєї дотримуються його, вони самі є Закон для себе, хоч і не мають Закону.

 

(Когда язычники, не знающие Закона, следуют его предписаниям по внушению чувства,3 они, у которых Закона не было, — сами себе закон.

Вони показують, що те, чого Закон вимагає, записане в їхніх серцях. Свідомість їхня також свідчить про це, оскільки їхні думки інколи звинувачують, та інколи виправдовують їх.

 

Они свидетельствуют тем самым, что требования4 Закона записаны в их сердцах; о том же говорят их совесть и противоречия в мыслях, которые то осуждают, то оправдывают их.)

І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємні думки. Так свідчить Добра Звістка, яку я проповідую.

 

Это сделается явным в тот день, когда Бог, по благовестию моему, станет судить через Иисуса Христа тайные мысли людей.

17-21 Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, й пишаєшся своїм Богом, знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон; якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві; якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини, то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш?

 

Но если называешь ты себя иудеем и полагаешься на Закон, если хвалишься Богом

 

и знанием воли Его и если, наученный Законом, имеешь понятие о наилучшем

 

и уверен, что ты поводырь для слепых, свет для блуждающих во мраке,

 

наставник для неразумных, воспитатель5 младенцев, ибо имеешь в Законе воплощение знания и истины,

 

то как, обучая другого, не учишь ты себя самого?! Проповедуешь, что красть нельзя, а сам крадешь!

Чому, кажучи: «Не чини перелюбу!» — сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми?

 

Говоришь, что не должно прелюбодействовать, сам же прелюбодействуешь! Идолов гнушаешься, а храмы грабишь.6

Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон?

 

Хвалишься ты Законом, но, попирая его, не бесчестишь ли тем Бога?

Як сказано у Святому Писанні: «Через вас ганьбиться ім’я Бога перед поганами».

 

Из-за вас, как и в Писании сказано, имя Божие в поношении у язычников.7

Обрізання має значення лише тоді, коли ти виконуєш Закон. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався.

 

Потому и обрезание8 только тогда что-то значит, когда ты соблюдаешь Закон, если же нарушаешь его, то обрезание твое — вовсе и не обрезание.

Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний.

 

Если же, напротив, необрезанный исполняет предписания Закона, то не будет ли он считаться воистину обрезанным?

Вам, юдеї, зробили обрізання, й вам був даний написаний Закон, але ви ж порушуєте його. І той, хто на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, засудить вас.

 

И если даже остается он необрезанным телесно, но подчиняется Закону, он по праву осудит тебя, нарушающего Закон, при всем том, что есть у тебя и буква, — писаный Закон, — и обрезание.

Бо справжній юдей не той, хто юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі.

 

Не тот, следовательно, иудей, кто по видимости таков, и обрезание — не один только видимый знак на теле.9

Справжній юдей це той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці — за Духом, а не за буквою. Тож хвала такому чоловікові буде не від людей, а від Бога.

 

Истинный иудей — это иудей в глубинах души своей; и обрезание его — оно в сердце, в духе оно, а не в букве. И похвалу10 он получает не от людей, а от Бога.