Ламентацыі 4 глава

Ламентацыі Ярэміі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

О, як счарнела золата, змянілася найчысцейшае золата. Раскінуты святыя камяні па вуглах усіх вуліц.
 
Как поту́скло зо́лото, измени́лось зо́лото наилу́чшее! ка́мни святи́лища раски́даны по всем перекрёсткам.

Высакародныя сыны Сіёна і дарагія, як чыстае золата, як жа палічаны яны за гліняныя гаршкі — працу рук ганчара?
 
Сыны́ Сио́на драгоце́нные, равноце́нные чисте́йшему зо́лоту, как они́ сравнены́ с гли́няною посу́дою, изде́лием рук горше́чника!

Але ж нават шакалы падстаўляюць саскі і кормяць сваіх малых; а дачка народа майго жудасная, як страус на пустыні.
 
И чудо́вища подаю́т сосцы́ и ко́рмят свои́х детёнышей, а дщерь наро́да моего́ ста́ла жесто́ка, подо́бно стра́усам в пусты́не.

Прысох язык немаўляці да паднябення яго ў смазе, малыя хлеба прасілі, ды не было, хто б ім адламаў.
 
Язы́к грудно́го младе́нца прилипа́ет к горта́ни его́ от жа́жды; де́ти про́сят хле́ба, и никто́ не подаёт им.

Тыя, што елі прысмакі, падалі на вуліцах, а тыя, што выхоўваліся ў пурпуры, ляжалі ў гноі.
 
Е́вшие сла́дкое иста́евают на у́лицах; воспи́танные на багряни́це жму́тся к наво́зу.

Большай сталася злачыннасць дачкі народа майго, чым грэх Садома, які прапаў у адзін момант, і рукі не дакраналіся да яе.
 
Наказа́ние нече́стия дще́ри наро́да моего́ превыша́ет казнь за грехи́ Содо́ма: тот низри́нут мгнове́нно, и ру́ки челове́ческие не каса́лись его́.

Яе назарэі бялейшыя за снег, бялейшыя за малако, чырванейшыя целам за каралы, выгляд іх — як шафір.
 
Князья́ её бы́ли в ней чи́ще сне́га, беле́е молока́; они́ бы́ли те́лом кра́ше кора́лла, вид их был как сапфи́р;

Твар іх сцямнеў, як вугаль, і не пазнаць іх на плошчах; прысохла іх скура да касцей, высахла і зрабілася, як дрэва.
 
а тепе́рь темне́е всего́ чёрного лицо́ их; не узнаю́т их на у́лицах; ко́жа их прили́пла к костя́м их, ста́ла суха́, как де́рево.

Шчаснейшыя забітыя мечам, чым памерлыя з голаду, бо гэтыя прападалі зняможаныя ад няплоднасці зямлі.
 
Умерщвля́емые мечо́м счастли́вее умерщвля́емых го́лодом, потому́ что сии́ иста́евают, поража́емые недоста́тком плодо́в полевы́х.

Рукі жанчын міласэрных варылі дзяцей сваіх, былі яны іх ежай у час загубы дачкі народа майго.
 
Ру́ки мягкосе́рдых же́нщин вари́ли дете́й свои́х, что́бы они́ бы́ли для них пи́щею во вре́мя ги́бели дще́ри наро́да моего́.

Споўніў Госпад гнеў Свой, выліў распал гневу Свайго; і распаліў на Сіёне агонь, які паглынуў падмуркі яго.
 
Соверши́л Госпо́дь гнев Свой, изли́л я́рость гне́ва Своего́ и зажёг на Сио́не ого́нь, кото́рый пожра́л основа́ния его́.

Не верылі валадары зямлі дый усе жыхары свету, што ўварвецца вораг і непрыяцель праз брамы Ерузаліма.
 
Не ве́рили цари́ земли́ и все живу́щие во вселе́нной, что́бы враг и неприя́тель вошёл во врата́ Иерусали́ма.

З прычыны грахоў яго прарокаў і ліхоты яго святароў, якія пасярод яго кроў справядлівых пралілі.
 
Всё э́то — за грехи́ лжепроро́ков его́, за беззако́ния свяще́нников его́, кото́рые среди́ него́ пролива́ли кровь пра́ведников;

Цягаліся на плошчах, як сляпыя, крывёй спаганеныя так, што не мог ніхто дакрануцца да шатаў іх.
 
броди́ли как слепы́е по у́лицам, оскверня́лись кро́вью, так что невозмо́жно бы́ло прикосну́ться к оде́ждам их.

«Уцякайце! Ён нячысты! — крычалі перад імі, — Уцякайце прэч! Не дакранайцеся!» Калі ўцяклі яны ды бадзяліся, гаварылі між паганамі: «Не будзе іх больш, каб абжыліся яны».
 
«Сторони́тесь! нечи́стый!» — крича́ли им; «сторони́тесь, сторони́тесь, не прикаса́йтесь»; и они́ уходи́ли в смуще́нии; а ме́жду наро́дом говори́ли: «их бо́лее не бу́дет!

Аблічча Госпада разагнала іх, на іх ужо Ён не паглядзіць: у аблічча святароў яны не ўглядаюцца і не літуюцца над старымі.
 
лицо́ Госпо́дне рассе́ет их; Он уже́ не призри́т на них», потому́ что они́ ли́ца свяще́нников не уважа́ют, ста́рцев не ми́луют.

«Дакуль марнеюць нашы вочы, дарэмна чакаючы дапамогі! З вартавой вежы нашай выглядалі мы народ, які можа нас збавіць.
 
На́ши глаза́ истомлены́ в напра́сном ожида́нии по́мощи; со сторожево́й ба́шни на́шей мы ожида́ли наро́д, кото́рый не мог спасти́ нас.

Яны цікавалі за крокамі нашымі, каб мы не хадзілі па плошчах нашых. Наблізіўся канец наш, споўніліся дні нашы; вось, прыходзіць канец наш.
 
А они́ подстерега́ли шаги́ на́ши, что́бы мы не могли́ ходи́ть по у́лицам на́шим; прибли́зился коне́ц наш, дни на́ши испо́лнились; пришёл коне́ц наш.

Скарэйшымі былі пераследнікі нашы за арлоў паднебных; яны гналіся за намі праз горы, цікавалі на нас у пустыні.
 
Пресле́довавшие нас бы́ли быстре́е орло́в небе́сных; гоня́лись за на́ми по гора́м, ста́вили заса́ду для нас в пусты́не.

Дух вуснаў нашых — Намашчэнец Госпадаў, схоплены ён у іх ямы, а мы аб ім казалі: “У яго засені будзем жыць між народамі”.
 
Дыха́ние жи́зни на́шей, пома́занник Госпо́день по́йман в я́мы их, тот, о кото́ром мы говори́ли: «под те́нью его́ бу́дем жить среди́ наро́дов».

Цешся і весяліся, дачка Эдома, якая жывеш у зямлі Уц. І да цябе прыйдзе келіх, нап’ешся і аголішся.
 
Ра́дуйся и весели́сь, дочь Едо́ма, обита́тельница земли́ Уц! И до тебя́ дойдёт ча́ша; напьёшься до́пьяна и обнажи́шься.

Дачка Сіёна, ліха тваё споўнілася, на перасяленне не выганіць больш цябе, а карае Ён за ліхасць тваю, дачка Эдома, выяўляе грахі твае».
 
Дщерь Сио́на! наказа́ние за беззако́ние твоё ко́нчилось; Он не бу́дет бо́лее изгоня́ть тебя́; но твоё беззако́ние, дочь Едо́ма, Он посети́т и обнару́жит грехи́ твои́.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.