Плач Єремії 4 глава

Плач Єремії
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Як поте́мніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на ро́зі всіх вулиць камі́ння святе порозки́дане!

Как поту́скло зо́лото, измени́лось зо́лото наилу́чшее! ка́мни святи́лища раски́даны по всем перекрёсткам.

Кошто́вні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за гли́няний по́суд полі́чені, за чин рук ганча́рських!

Сыны́ Сио́на драгоце́нные, равноце́нные чисте́йшему зо́лоту, как они́ сравнены́ с гли́няною посу́дою, изде́лием рук горше́чника!

На́віть шакали витя́гують пе́рса, годують своїх молодя́т, а до́ня народу мого жорсто́ка, мов струсі в пустині:

И чудо́вища подаю́т сосцы́ и ко́рмят свои́х детёнышей, а дщерь наро́да моего́ ста́ла жесто́ка, подо́бно стра́усам в пусты́не.

язик сосунця́ до його піднебі́ння від спра́ги прилип. Хліба жадають собі немовля́та, — й немає ніко́го, хто б їм відломи́в.

Язы́к грудно́го младе́нца прилипа́ет к горта́ни его́ от жа́жды; де́ти про́сят хле́ба, и никто́ не подаёт им.

Ті, що їли присма́ки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що ви́плекані на пурпу́рі, — тепер смітники́ обійма́ють.

Е́вшие сла́дкое иста́евают на у́лицах; воспи́танные на багряни́це жму́тся к наво́зу.

І більшою стала вина доньки люду мого́ за про́гріх Содо́му, що був переве́рнений вмить, — і не торка́лися руки до нього.

Наказа́ние нече́стия дще́ри наро́да моего́ превыша́ет казнь за грехи́ Содо́ма: тот низри́нут мгнове́нно, и ру́ки челове́ческие не каса́лись его́.

Її можновла́дці чистіші від снігу були́, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов пе́рли, їхній вигляд — сапфі́р, —

Князья́ её бы́ли в ней чи́ще сне́га, беле́е молока́; они́ бы́ли те́лом кра́ше кора́лла, вид их был как сапфи́р;

а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево.

а тепе́рь темне́е всего́ чёрного лицо́ их; не узнаю́т их на у́лицах; ко́жа их прили́пла к костя́м их, ста́ла суха́, как де́рево.

Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х.

Умерщвля́емые мечо́м счастли́вее умерщвля́емых го́лодом, потому́ что сии́ иста́евают, поража́емые недоста́тком плодо́в полевы́х.

Руки жінок милосе́рдних варили своїх діточо́к, які стали пожи́вою їм під час руйнува́ння дочки́ мого лю́ду.

Ру́ки мягкосе́рдых же́нщин вари́ли дете́й свои́х, что́бы они́ бы́ли для них пи́щею во вре́мя ги́бели дще́ри наро́да моего́.

Закінчи́в Господь лю́тість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запали́в на Сіоні огонь, і поже́р він осно́ви його́!

Соверши́л Госпо́дь гнев Свой, изли́л я́рость гне́ва Своего́ и зажёг на Сио́не ого́нь, кото́рый пожра́л основа́ния его́.

Не вірили зе́мні царі та всі ме́шканці ці́лого світу, що вві́йде противник та ворог до брам Єрусалиму.

Не ве́рили цари́ земли́ и все живу́щие во вселе́нной, что́бы враг и неприя́тель вошёл во врата́ Иерусали́ма.

Усе ста́лося це за провини пророків його́, за неправду свяще́нства його, що кров праведників серед нього лили́.

Всё э́то — за грехи́ лжепроро́ков его́, за беззако́ния свяще́нников его́, кото́рые среди́ него́ пролива́ли кровь пра́ведников;

По вулицях бродять, немов ті сліпці́, поплямо́вані кров'ю, так що люди не можуть діткну́тись до о́дягу їхнього.

броди́ли как слепы́е по у́лицам, оскверня́лись кро́вью, так что невозмо́жно бы́ло прикосну́ться к оде́ждам их.

„Уступі́ться, нечисті!“ кричали до них, „уступі́ться, збо́чуйте, не дото́ркуйтеся!“ І повтікали вони й мандрува́ли, і казали між лю́дьми: „Ме́шкати в нас більш не бу́дуть!“

«Сторони́тесь! нечи́стый!» — крича́ли им; «сторони́тесь, сторони́тесь, не прикаса́йтесь»; и они́ уходи́ли в смуще́нии; а ме́жду наро́дом говори́ли: «их бо́лее не бу́дет!

Господнє лице розпоро́шило їх, не ди́виться більше на них, — бо вони не зверта́ли уваги на обли́ччя священиків, до стари́х вони ласки не мали.

лицо́ Госпо́дне рассе́ет их; Он уже́ не призри́т на них», потому́ что они́ ли́ца свяще́нников не уважа́ют, ста́рцев не ми́луют.

Уже прогляділи ми очі свої, даре́мно чека́вши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали наро́ду, який нас не спас.

На́ши глаза́ истомлены́ в напра́сном ожида́нии по́мощи; со сторожево́й ба́шни на́шей мы ожида́ли наро́д, кото́рый не мог спасти́ нас.

Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець.

А они́ подстерега́ли шаги́ на́ши, что́бы мы не могли́ ходи́ть по у́лицам на́шим; прибли́зился коне́ц наш, дни на́ши испо́лнились; пришёл коне́ц наш.

Гноби́телі наші скоріші були за орлів піднебе́сних, — вони уганя́лись за нами по го́рах, на нас чатува́ли в пустині.

Пресле́довавшие нас бы́ли быстре́е орло́в небе́сных; гоня́лись за на́ми по гора́м, ста́вили заса́ду для нас в пусты́не.

Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“.

Дыха́ние жи́зни на́шей, пома́занник Госпо́день по́йман в я́мы их, тот, о кото́ром мы говори́ли: «под те́нью его́ бу́дем жить среди́ наро́дов».

Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти!

Ра́дуйся и весели́сь, дочь Едо́ма, обита́тельница земли́ Уц! И до тебя́ дойдёт ча́ша; напьёшься до́пьяна и обнажи́шься.

Скінчи́лася кара твоя, до́чко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззако́ння скарає Він, до́чко Едому, відкриє провини твої!

Дщерь Сио́на! наказа́ние за беззако́ние твоё ко́нчилось; Он не бу́дет бо́лее изгоня́ть тебя́; но твоё беззако́ние, дочь Едо́ма, Он посети́т и обнару́жит грехи́ твои́.

« 3 глава 5 глава »