Деяния 14 глава

Деяния апостолов
Русского Библейского Центра → Переклад Куліша та Пулюя

 
 

В Иконии они вдвоем пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что многие и многие — как иудеи, так и эллины — приняли веру.
 
Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.

Но те иудеи, что были не согласны, сумели враждебно настроить язычников против братьев.
 
Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.

Все-таки Павел и Варнава пробыли здесь довольно долго. Они смело говорили о Господе, а Он их речам сообщал Свою благодатную силу и их руками совершал дивные дела и чудеса.
 
Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

Город разделился надвое: одни взяли сторону иудейскую, другие — апостольскую.
 
Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

Язычники, иудеи и местная власть сговорились было учинить над ними расправу: побить камнями.
 
Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,

Почуяв это, апостолы бежали в ликаонские города Листру и Дербу и в тех краях
 
вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,

Продолжали возвещать евангелие.
 
і там благовіствували.

В Листре сидел и никогда от рождения не ходил некий калека с отнявшимися ногами.
 
А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.

Павел говорил, он слушал, и Павел, пристально глядя на него, увидел в нем для исцеления достаточно веры
 
Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,

И крикнул: «А ну-ка, вставай!». Тот вскочил и пошел.
 
рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.

Павел сделал это у всех на глазах, и толпа ликаонян начала выкрикивать на своем языке: «Сошли к нам в образе человеческом боги!».
 
Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.

Ликаоняне называли Варнаву Зевсом, а Павла — за его веское слово — Гермесом.
 
Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.

Жрец Зевса — идола, установленного на окраине города, — пригнал к воротам быков, увешанных венками. Здесь перед толпой он стал готовиться принести им жертву.
 
Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.

Когда это дошло до Варнавы и Павла, апостолы разодрали на себе одежду и с громкими криками выбежали к толпе. Они говорили:
 
Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

«Что вы делаете? Мы такие же люди, как вы, а только пришли к вам с добрым словом: от этих безделиц обратитесь к Богу Живому, сотворившему и небо, и землю, и море, и все, что в них.
 
і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

Он в первых поколениях позволил всем народам пройти их собственным путем,
 
Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.

Хотя и не прекращал напоминать о Себе благодеяниями: дождями с неба, обилием плодов ко времени, пищей у вас на столе, всей радостью жизни».
 
Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.

Этими словами они, хоть и с трудом, но все-таки успокоили толпу, не позволив ей принести им жертву.
 
І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.

Но пришли иудеи из Антиохии и Икония и переманили толпу. Павла побили камнями и, полагая, что он мертв, оттащили за город.
 
Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

Вокруг него собрались ученики. И тут он встал. В город он вернулся, но на другой день ушел с Варнавой в Дербу.
 
Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.

Возвестив евангельскую весть в этом городе, они приобрели много учеников и затем вернулись в Листру, Иконию и Антиохию.
 
І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,

В учениках они поддерживали решимость никогда не терять веры и говорили им: «Путь в Божье Царство пролегает через многие страдания».
 
укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

Во главе каждой церкви они поставили пресвитеров и, помолившись, с постом, предали их Господу по своей в Него вере.
 
Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

Пройдя через Писидию, они пришли в Памфилию,
 
І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.

Где проповедовали Слово в Перге. Спустились в Атталию.
 
А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,

Оттуда они отплыли в Антиохию, где по Божьей милости начинали дело, которое теперь исполнили.
 
а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.

По прибытии туда они собрали церковь и всех известили о том, как распорядился ими Бог и как язычникам Он отворил дверь веры.
 
Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

И не сразу закончился этот их визит к ученикам.
 
Пробували ж там час немалий з учениками.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.