4 Царств 19 глава

Четвертая книга Царств
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Когда услышал это царь Езекия, то разодрал одежды свои и покрылся вретищем, и пошёл в дом Господень.

Почувши те, цар Єзекія роздер на собі одежу, покрився веретищем і пішов у Господній храм;

И послал Елиакима, начальника дворца, и Севну писца, и старших священников, покрытых вретищами, к Исаии пророку, сыну Амосову.

Еліякима ж, що був над палацом, писаря Шевну й старших із священиків, покритих веретищами, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.

И они сказали ему: так говорит Езекия: день скорби и наказания и посрамления — день сей; ибо дошли младенцы до отверстия утробы матерней, а силы нет родить.

Вони промовили до нього: “Так говорить Єзекія: День смутку, кари й сорому — день цей, бо діти ось-ось мають прийти на світ, але сили нема вродити.

Может быть, услышит Господь, Бог твой, все слова Рабсака, которого послал царь Ассирийский, господин его, хулить Бога живого и поносить словами, какие слышал Господь, Бог твой. Принеси же молитву об оставшихся, которые находятся ещё в живых.

Може Господь, Бог твій, чувши усі слова головного підчашого, якого послав його пан, асирійський цар, зневажати живого Бога, покарає за ті слова, що Господь, Бог твій, чув. Помолись же за останок, що зоставсь.”

И пришли слуги царя Езекии к Исаии,

Як же прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, відрік їм Ісая:

и сказал им Исаия: так скажите господину вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые ты слышал, которыми поносили Меня слуги царя Ассирийского.

“Скажіть вашому панові: Так говорить Господь: Не лякайся тих слів, що їх ти чув, що ними хулили мене слуги асирійського царя.

Вот, Я пошлю в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и Я поражу его мечом в земле его.

Ось я нашлю на нього такого духа, що він почує вістку, і повернеться у свою землю, і у своїй землі поляже від меча.”

И возвратился Рабсак, и нашёл царя Ассирийского воюющим против Ливны, ибо он слышал, что тот отошёл от Лахиса.

Головний підчаший повернувся назад і знайшов асирійського царя при облозі Лівни, бо перечув був, що той відійшов від Лахішу.

И услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском; ему сказали: вот, он вышел сразиться с тобою. И снова послал он послов к Езекии сказать:

Як же почув, що про Тірхаку, етіопського царя, говорили: “Ось він вирушив, щоб воювати з тобою”, то знову послав до Єзекії послів сказати:

так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты уповаешь, думая: «не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского».

“Скажіть так Єзекії, юдейському цареві: Не давай твоєму Богові, на якого ти покладаєшся, зводити тебе словами: Місто Єрусалим, мовляв, не попаде в руки асирійському цареві.

Ведь ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие, — и ты ли уцелеешь?

Сам здоров чув, що асирійські царі зробили з усіма землями, як вони їх спустошили! І тобі б одному врятуватись?

Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их? Спасли ли Гозан, и Харан, и Рецеф, и сынов Едена, что в Фалассаре?

Хіба боги народів, яких зруйнували мої предки, їх визволили, як от Гозан, Харан, Рецеф та мешканців Едену, що в Талассарі?

Где царь Емафа, и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?

Де цар хаматський, цар арфадський, цар міста Сефарваїму, Єни й Івви?”

И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и пошёл в дом Господень, и развернул его Езекия пред лицом Господним,

Взяв Єзекія листа з рук послів і, прочитавши його, пішов у Господній храм і розгорнув його перед Господом.

и молился Езекия пред лицом Господним и говорил: Господи, Боже Израилев, сидящий на Херувимах! Ты один Бог всех царств земли, Ты сотворил небо и землю.

І молився Єзекія перед Господом і говорив: “Господи, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти один Бог над усіма царствами землі, ти сотворив небо й землю.

Приклони, Господи, ухо Твоё и услышь; открой, Господи, очи Твои и воззри, и услышь слова Сеннахирима, который послал поносить Бога живого!

Прихили, Господи, вухо твоє й вислухай; відкрий, Господи, очі твої й споглянь. Слухай слова Санхериба, якими він прислав хулити Бога живого.

Правда, о, Господи, цари Ассирийские разорили народы и земли их,

Одно є правда, Господи, що асирійські царі спустошили народи й землі,

и побросали богов их в огонь; но это не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень; потому и истребили их.

і повкидали богів їхніх у вогонь, бо то ж і не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тим і могли їх понівечити.

И ныне, Господи, Боже наш, спаси нас от руки его, и узнают все царства земли, что Ты, Господи, Бог один.

Але тепер, Господи, Боже наш, вирятуй нас із його руки, благаю, щоб усі царства на землі зрозуміли, що тільки ти, Господи, Бог.”

И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь, Бог Израилев: то, о чём ты молился Мне против Сеннахирима, царя Ассирийского, Я услышал.

Тоді Ісая, син Амоса послав до Єзекії сказати: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вислухав твою молитву до мене проти Санхериба, асирійського царя.”

Вот слово, которое изрёк Господь о нём: презрит тебя, посмеётся над тобою девствующая дочь Сиона; вслед тебя покачает головою дочь Иерусалима.

Ось те слово, що виповів Господь на нього: “Гордить тобою, сміється з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.

Кого ты порицал и поносил? И на кого ты возвысил голос и поднял так высоко глаза свои? На Святого Израилева!

Кого хулив, зневажав? На кого підняв голос і звисока глянув очима? На Ізраїлевого Святого!

Через послов твоих ты порицал Господа и сказал: «со множеством колесниц моих я взошёл на высоту гор, на рёбра Ливана, и срубил рослые кедры его, отличные кипарисы его, и пришёл на самое крайнее пристанище его, в рощу сада его;

Через твоїх послів хулив ти Господа й сказав: На моїх численних колісницях я зійшов на верхи гір, у нетрі на Ливані, рубав його найвищі кедри, найдобірніші його кипариси, добравсь до самого його кінця, аж до густого його лісу.

и откапывал я и пил воду чужую, и осушу ступнями ног моих все реки Египетские».

Я розкопував і пив чужі води, висушував стопами моїх ніг усі єгипетські канави.

Разве ты не слышал, что Я издавна сделал это, в древние дни предначертал это, а ныне выполнил тем, что ты опустошаешь укреплённые города, превращая в груды развалин?

Чи ти чував? Вже давніх-давен я це приготував, і за старих часів я це намислив, а тепер виконую, щоб обернути в купи руїн міста-твердині.

И жители их сделались маломощны, трепещут и остаются в стыде. Они стали как трава на поле и нежная зелень, как порост на кровлях и опалённый хлеб, прежде нежели выколосился.

Мешканці їхні безсилі, налякані, збентежені, стали, немов трава на полі, немов зелене билля, немов трава на покрівлі, немов збіжжя під східнім вітром.

Сядешь ли ты, выйдешь ли, войдёшь ли, Я всё знаю; знаю и дерзость твою против Меня.

Чи ти сидиш, чи ти виходиш, чи ти входиш — усе я знаю.

За твою дерзость против Меня и за то, что надмение твоё дошло до ушей Моих, Я вложу кольцо Моё в ноздри твои и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя назад тою же дорогою, которою пришёл ты.

За те, що ти біснувався на мене та що твоє зухвальство вразило мої вуха, я тобі заправлю моє кільце у ніздрі, мої зубела у твій рот, і заверну тебе назад дорогою, якою ти прибув.

И вот тебе, Езекия, знамение: ешьте в этот год выросшее от упавшего зерна, и в другой год — самородное, а на третий год сейте и жните, и садите виноградные сады и ешьте плоды их.

Ось тобі знак: Цього року їстимете, що впаде на землю, на другий рік — що само вродить, на третій же рік сійте й жніте, садіть виноградники й їжте плід їхній.

И уцелевшее в доме Иудином, оставшееся, пустит опять корень внизу и принесёт плод вверху,

Останок же дому Юди, що зостанеться живим, пустить знову внизу коріння, і плід угорі вродить,

ибо из Иерусалима произойдёт остаток, и спасённое от горы Сиона. Ревность Господа Саваофа сделает сие.

бо з Єрусалиму вийде решта; те, що врятується, — з гори Сіону. Горливість Господа сил це зробить!

Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: не войдёт он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет против него вала.

Тому ось що говорить Господь про асирійського царя: Не ввійде він у це місто, стріли туди не пустить, не виступить зо щитом проти нього і не насипле проти нього валу.

Тою же дорогою, которою пришёл, возвратится, и в город сей не войдёт, говорит Господь.

Дорогою, якою він прийшов, повернеться назад; у місто це не ввійде — слово Господнє.

Я буду охранять город сей, чтобы спасти его ради Себя и ради Давида, раба Моего.

Я захищу це місто, я його урятую заради мене самого й заради слуги мого Давида.”

И случилось в ту ночь: пошёл Ангел Господень и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч. И встали поутру, и вот, все тела мёртвые.

Тієї ж самої ночі вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі 185 000, і як повставали рано-вранці, — аж ось усі ті лежать трупом, мертві.

И отправился, и пошёл, и возвратился Сеннахирим, царь Ассирийский, и жил в Ниневии.

Рушив Санхериб, асирійський цар, повернувся походом назад і сидів у Ніневії.

И когда он поклонялся в доме Нисроха, бога своего, то Адрамелех и Шарецер, сыновья его, убили его мечом, а сами убежали в землю Араратскую. И воцарился Асардан, сын его, вместо него.

Одного разу, як він припав до землі, в храмі свого бога Нісроха, убили його мечем сини його Адрамелех і Сарецер і втекли в країну Арарат. На місце його став царем син його Асархаддон.

« 18 глава 20 глава »