Евреям 7 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Ибо Мелхиседек, царь Салима, священник Бога Всевышнего, тот, который встретил Авраама и благословил его, возвращающегося после поражения царей,

Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.

которому и десятину отделил Авраам от всего, — во-первых, по знаменованию имени царь правды, а потом и царь Салима, то есть царь мира,

Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі. Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».

без отца, без матери, без родословия, не имеющий ни начала дней, ни конца жизни, уподобляясь Сыну Божию, пребывает священником навсегда.

Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.

Видите, как велик тот, которому и Авраам патриарх дал десятину из лучших добыч своих.

Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.

Получающие священство из сынов Левииных имеют заповедь — брать по закону десятину с народа, то есть со своих братьев, хотя и сии произошли от чресл Авраамовых.

І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.

Но сей, не происходящий от рода их, получил десятину от Авраама и благословил имевшего обетования.

Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.

Без всякого же прекословия меньший благословляется большим.

Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.

И здесь десятины берут человеки смертные, а там — имеющий о себе свидетельство, что он живёт.

З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.

И, так сказать, сам Левий, принимающий десятины, в лице Авраама дал десятину:

Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.

ибо он был ещё в чреслах отца, когда Мелхиседек встретил его.

Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.

Итак, если бы совершенство достигалось посредством левитского священства, — ибо с ним сопряжён закон народа, — то какая бы ещё нужда была восставать иному священнику по чину Мелхиседека, а не по чину Аарона именоваться?

Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?

Потому что с переменою священства необходимо быть перемене и закона.

Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.

Ибо Тот, о Котором говорится сие, принадлежал к иному колену, из которого никто не приступал к жертвеннику.

Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.

Ибо известно, что Господь наш воссиял из колена Иудина, о котором Моисей ничего не сказал относительно священства.

Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.

И это ещё яснее видно из того, что по подобию Мелхиседека восстаёт Священник иной,

І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.

Который таков не по закону заповеди плотской, но по силе жизни непрестающей.

Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.

Ибо засвидетельствовано: «Ты священник вовек по чину Мелхиседека».

Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».

Отменение же прежде бывшей заповеди бывает по причине её немощи и бесполезности,

Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.

ибо закон ничего не довёл до совершенства; но вводится лучшая надежда, посредством которой мы приближаемся к Богу.

Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.

И как сие было не без клятвы, —

Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).

ибо те были священниками без клятвы, а Сей с клятвою, потому что о Нём сказано: «клялся Господь, и не раскается: Ты священник вовек по чину Мелхиседека», —

А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся: «Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».

то лучшего завета поручителем соделался Иисус.

Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.

Притом тех священников было много, потому что смерть не допускала пребывать одному;

Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.

а Сей, как пребывающий вечно, имеет и священство непреходящее,

А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.

посему и может всегда спасать приходящих через Него к Богу, будучи всегда жив, чтобы ходатайствовать за них.

Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.

Таков и должен быть у нас Первосвященник: святой, непричастный злу, непорочный, отделённый от грешников и превознесённый выше небес,

Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.

Который не имеет нужды ежедневно, как те первосвященники, приносить жертвы сперва за свои грехи, потом за грехи народа, ибо Он совершил это однажды, принеся в жертву Себя Самого.

Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.

Ибо закон поставляет первосвященниками человеков, имеющих немощи; а слово клятвенное, после закона, поставило Сына, навеки совершенного.

Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.

« 6 глава 8 глава »