Евреям 10 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Закон, имея тень будущих благ, а не самый образ вещей, одними и теми же жертвами, каждый год постоянно приносимыми, никогда не может сделать совершенными приходящих с ними.

У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.

Иначе перестали бы приносить их, потому что приносящие жертву, быв очищены однажды, не имели бы уже никакого сознания грехов.

А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.

Но жертвами каждогодно напоминается о грехах,

Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.

ибо невозможно, чтобы кровь тельцов и козлов уничтожала грехи.

Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.

Посему Христос, входя в мир, говорит: «жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.

Через те, коли Христос входив у світ, Він казав: «Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.

Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.

Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах та в приношеннях за гріх.

Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано о Мне, исполнить волю Твою, Боже».

Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у книзі Закону, явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».

Сказав прежде, что «ни жертвы, ни приношения, ни всесожжений, ни жертвы за грех, — которые приносятся по закону, — Ты не восхотел и не благоизволил»,

Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього).

потом прибавил: «вот, иду исполнить волю Твою, Боже». Отменяет первое, чтобы постановить второе.

А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.

По сей-то воле освящены мы единократным принесением тела Иисуса Христа.

А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.

И всякий священник ежедневно стоит в служении, и многократно приносит одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов.

Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.

Он же, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога,

А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.

ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его.

І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.[30]

Ибо Он одним приношением навсегда сделал совершенными освящаемых.

Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.

О сём свидетельствует нам и Дух Святой; ибо сказано:

Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:

«Вот завет, который завещаю им после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их,

«Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду [31] з моїм народом, — так сказав Господь. — Законом просвітлю Я серця людей, і в їхнім розумі Я напишу його».

и грехов их и беззаконий их не воспомяну более».

Потім він каже: «І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».

А где прощение грехов, там не нужно приношение за них.

Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.

Итак, братия, имея дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путём новым и живым,

Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.

который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,

Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його.

и имея великого Священника над домом Божиим,

Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править Храмом Божим.

да приступаем с искренним сердцем, с полною верою, кроплением очистив сердца от порочной совести, и омыв тело водою чистою,

Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.

будем держаться исповедания упования неуклонно, ибо верен Обещавший.

Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.

Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам.

Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків.

Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай; но будем увещевать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного.

Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.

Ибо если мы, получив познание истины, произвольно грешим, то не остаётся более жертвы за грехи,

Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися.

но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.

А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.

Если отвергшийся закона Моисеева, при двух или трёх свидетелях, без милосердия наказывается смертью,

Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.

то сколь тягчайшему, думаете, наказанию повинен будет тот, кто попирает Сына Божия и не почитает за святыню Кровь завета, которою освящён, и Духа благодати оскорбляет?

Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого,[32] хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!

Мы знаем Того, Кто сказал: «у Меня отмщение, Я воздам, говорит Господь». И ещё: «Господь будет судить народ Свой».

Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».

Страшно впасть в руки Бога живого!

То жахлива річ — отримати покарання від рук живого Бога.

Вспомните прежние дни ваши, когда вы, быв просвещены, выдержали великий подвиг страданий,

Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли.

то сами среди поношений и скорбей служа зрелищем для других, то принимая участие в других, находившихся в таком же состоянии;

Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.

ибо вы и моим узам сострадали, и расхищение имения вашего приняли с радостью, зная, что есть у вас на небесах имущество лучшее и непреходящее.

Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.

Итак, не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние.

Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.

Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;

Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.

ибо ещё немного, очень немного, и Грядущий придёт и не умедлит.

Бо ось каже Господь: «Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.

Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя.

Праведна людина житиме вірою в Мене. Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа, той не отримає милості від Мене».(у грецькому Старому Заповіті).

Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере к спасению души.

Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблукає. Ні, ми ті люди, які мають віру й спасіння.

Примечания:

Синодальный перевод

12 одесную — по правую руку, справа.

« 9 глава 11 глава »