К Евреям 10 глава

Послание к Евреям
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

В Законе только тень будущих благ, а не они сами в своем подлинном виде.1 Потому-то хоть и приносятся постоянно, из года в год, все предписанные Законом жертвы, он всё равно не может привести к совершенству тех, кто приходит на поклонение к Богу.

У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.

Ведь если бы было иначе, разве не перестали бы вообще приносить жертвы? Те, кто по Закону совершает служение, перестали бы чувствовать себя грешными, случись им очиститься раз и навсегда2 через свое жертвоприношение.

А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.

Но этого нет. Потому по-прежнему напоминают жертвоприношения из года в год всё о тех же грехах:

Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.

кровь быков и козлов не может устранить грехи.

Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.

Вот почему, в мир входя, Христос говорит Отцу: «Жертву и приношение не восхотел Ты принять, Ты вместо того уготовил Мне тело.

Через те, коли Христос входив у світ, Він казав: «Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.

Ни всесожжения, ни жертвы за грех не угодны были Тебе;

Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах та в приношеннях за гріх.

и тогда Я сказал: „Вот, Я иду, как написано обо Мне в книжном свитке, чтоб исполнить, Боже, волю Твою“».3

Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у книзі Закону, явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».

Заметим, что сказав прежде: «Жертв и приношений, всесожжений и жертв за грех, хотя бы и по Закону приносимых, не восхотел Ты принять и неугодны они были Тебе»,

Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього).

Христос затем добавил: «Вот, Я иду, чтобы исполнить волю Твою». Стало быть, отменяет Он первое, жертвоприношения, чтобы установить второе, послушание Богу.

А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.

В согласии с этим и освящены мы через страдания Иисуса Христа во плоти,4 через эту жертву, принесенную однажды и навсегда.

А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.

Изо дня в день совершают все земные священники положенную службу, вновь и вновь приносят они обычные жертвы, которые никак не могут удалить грех.

Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.

А Он, наш Первосвященник, принеся единственную жертву за грехи, навсегда воссел по правую руку Божию

А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.

и ждет, когда враги Его будут повержены и окажутся у ног Его.

І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.[30]

Всего одним приношением обратил Он освящаемых к вечному совершенству.5

Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.

О том говорит нам и Дух Святой. Сказав сначала:

Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:

«Вот какой завет, — говорит Господь, — соединит Меня с ними после дней тех: в сердца их вложу законы Мои и в мысли их впишу»,

«Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду [31] з моїм народом, — так сказав Господь. — Законом просвітлю Я серця людей, і в їхнім розумі Я напишу його».

Он продолжает: «Грехи же их и беззакония их не вспомню более».6

Потім він каже: «І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».

Но где грехи прощены, там не приносятся и жертвы за них.

Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.

Кровь Иисуса сделала так, братья, что теперь мы можем смело и уверенно входить в небесный Храм.7

Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.

Христос открыл нам новый, живой путь сквозь завесу, через Свое собственное тело.

Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його.

И раз такой великий у нас Священник, над всем Божиим домом поставленный,

Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править Храмом Божим.

пойдем теперь к Богу с твердой верой, с сердцем искренним, освобожденным от грехов оскверненной совести,8 и с омытым, образно говоря, чистою водою телом.

Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.

В надежде, которую исповедуем, будем неколебимы, ибо верен Обещавший,

Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.

будем внимательны друг ко другу, поощряя один другого к любви и добрым делам.

Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків.

Не станем же оставлять собраний наших, как это у некоторых в привычку вошло, ведь мы должны ободрять друг друга. Тем больше нуждаемся мы в этом, чем ближе становится, как и сами видите вы, День Господень.

Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.

Если же и после того, как познали истину, упорствуем мы во грехе,9 не может уже быть для нас больше никакой жертвы за грех,

Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися.

а только страшное ожидание суда остается и ярость огня, готового пожрать всех противящихся Богу.

А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.

Всякий, кто, по показаниям двух или трех свидетелей, отвергал Закон Моисея, должен был умереть, не было ему никакой пощады.10

Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.

Насколько же, подумайте, более сурового наказания заслуживает тот, кто Сына Божия отвергает с презрением,11 ставит ни во что кровь завета, которою освящен, и Духа благодати хулит?!

Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого,[32] хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!

Мы же знаем Сказавшего: «Отмщение — это Мое. Я воздам».12 И еще: «Господь будет судить народ Свой».13

Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».

Страшна будет участь того, на кого падет гнев Бога Живого.14

То жахлива річ — отримати покарання від рук живого Бога.

Вспомните, как в былые дни, когда воссиял над вами свет истины, переносили вы многие страдания и тяжелую борьбу.

Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли.

Порою вас самих выставляли на публичное поношение и подвергали мучениям, нередко же с другими вы разделяли то, что выпадало на их долю,

Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.

вы узникам15 сострадали. А на разграбление имущества вашего отвечали радостью, потому что знали, что есть у вас на небесах нечто лучшее, а главное — нетленное.

Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.

Оставайтесь же до конца бесстрашными — великим будет воздаяние за это.

Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.

Терпение — вот что вам нужно, дабы, исполнив волю Божию, получить обещанное.

Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.

И ведь «совсем, совсем недолго осталось ждать — придет Грядущий, не станет Он медлить!

Бо ось каже Господь: «Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.

Слуга Мой праведный верой жив будет, а кто отступит, не будет угоден душе Моей».16

Праведна людина житиме вірою в Мене. Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа, той не отримає милості від Мене».(у грецькому Старому Заповіті).

Но мы не из тех, кто отступает, ввергая себя в погибель; нет, мы твердо держимся веры ко спасению жизни17 своей.

Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблукає. Ні, ми ті люди, які мають віру й спасіння.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: не сам вид вещей.

2 [2] — Букв.: потому что совершающие это служение, будучи раз навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов.

7 [3] — Пс 40 (39):7−9; то же в ст. 8 и 9.

10 [4] — Букв.: освящены принесением тела Иисуса Христа.

14 [5] — Букв.: …приношением сделал навсегда совершенными.

17 [6] — Иер 31:33,34.

19 [7] — Букв.: итак, братья, имеем смелость/открытость входить во Святилище кровью Иисуса.

22 [8] — Букв.: с сердцами окропленными (и через то очищенными) от порочной совести.

26 [9] — Букв.: произвольно/добровольно/сознательно грешим.

28 [10] — Букв.: без милосердия подвергался смерти.

29 [11] — Букв.: попирает.

30 [12] — В некот. рукописях: «Я воздам», — говорит Господь.

30 [13] — Втор 32:35,36; Пс 135 (134):14.

31 [14] — Букв.: страшно попасть в руки Бога Живого.

34 [15] — В некот. рукописях: узам моим.

38 [16] — Ис 26:20 (LXX); Авв 2:3,4 (LXX).

39 [17] — Или: души.

« 9 глава 11 глава »