Евреям 10 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Закон, имея тень будущих благ, а не самый образ вещей, одними и теми же жертвами, каждый год постоянно приносимыми, никогда не может сделать совершенными приходящих с ними.

Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Иначе перестали бы приносить их, потому что приносящие жертву, быв очищены однажды, не имели бы уже никакого сознания грехов.

Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Но жертвами каждогодно напоминается о грехах,

Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

ибо невозможно, чтобы кровь тельцов и козлов уничтожала грехи.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Посему Христос, входя в мир, говорит: «жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.

Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.

Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано о Мне, исполнить волю Твою, Боже».

Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Сказав прежде, что «ни жертвы, ни приношения, ни всесожжений, ни жертвы за грех, — которые приносятся по закону, — Ты не восхотел и не благоизволил»,

Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

потом прибавил: «вот, иду исполнить волю Твою, Боже». Отменяет первое, чтобы постановить второе.

Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

По сей-то воле освящены мы единократным принесением тела Иисуса Христа.

У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

И всякий священник ежедневно стоит в служении, и многократно приносит одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов.

І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

Он же, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога,

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его.

далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

Ибо Он одним приношением навсегда сделал совершенными освящаемых.

Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

О сём свидетельствует нам и Дух Святой; ибо сказано:

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

«Вот завет, который завещаю им после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их,

„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

и грехов их и беззаконий их не воспомяну более».

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

А где прощение грехов, там не нужно приношение за них.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Итак, братия, имея дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путём новым и живым,

Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,

ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

и имея великого Священника над домом Божиим,

маємо й Великого Священика над домом Божим, —

да приступаем с искренним сердцем, с полною верою, кроплением очистив сердца от порочной совести, и омыв тело водою чистою,

то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

будем держаться исповедания упования неуклонно, ибо верен Обещавший.

Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам.

І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай; но будем увещевать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного.

Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Ибо если мы, получив познание истины, произвольно грешим, то не остаётся более жертвы за грехи,

Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.

а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

Если отвергшийся закона Моисеева, при двух или трёх свидетелях, без милосердия наказывается смертью,

Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

то сколь тягчайшему, думаете, наказанию повинен будет тот, кто попирает Сына Божия и не почитает за святыню Кровь завета, которою освящён, и Духа благодати оскорбляет?

скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Мы знаем Того, Кто сказал: «у Меня отмщение, Я воздам, говорит Господь». И ещё: «Господь будет судить народ Свой».

Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Страшно впасть в руки Бога живого!

Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Вспомните прежние дни ваши, когда вы, быв просвещены, выдержали великий подвиг страданий,

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

то сами среди поношений и скорбей служа зрелищем для других, то принимая участие в других, находившихся в таком же состоянии;

Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

ибо вы и моим узам сострадали, и расхищение имения вашего приняли с радостью, зная, что есть у вас на небесах имущество лучшее и непреходящее.

Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

Итак, не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

ибо ещё немного, очень немного, и Грядущий придёт и не умедлит.

Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя.

А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере к спасению души.

Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Примечания:

Синодальный перевод

12 одесную — по правую руку, справа.

« 9 глава 11 глава »