Евреям 10 глава

Письмо Евреям
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Закон, будучи лишь тенью будущих благ, а не самими этими благами, не может сделать совершенными тех, кто приходит, чтобы постоянно, из года в год приносить те же самые жертвы.

Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз и навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов?

Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

Но эти жертвы служат для того, чтобы из года в год напоминать о грехе,

Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

потому что кровь быков или козлов не способна устранять грехи.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Поэтому Христос, входя в мир, сказал: «Ни жертв, ни приношений Ты не захотел, но тело уготовил Мне.

Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.

Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано обо Мне, исполнить волю Твою, Боже».

Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

Сказав прежде, что «ни жертв, ни приношений, ни всесожжений, ни жертвы за грех, — Ты не захотел и не радуешься им теx, что приносят по Закону», —

Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

Он после говорит: «Вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою». Он отменяет первое, чтобы установить второе.

Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

Именно по этой воле мы были раз и навсегда освящены принесением в жертву тела Иисуса Христа.

У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

И вот каждый священник изо дня в день служит, вновь и вновь принося одни и те же жертвы — жертвы, которые никогда не смогут освободить от греха.

І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

Он же, принеся одну жертву, действенную вовек, воссел по правую сторону от Бога.

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

Ожидая того часа, когда Его враги будут повержены к ногам Его.

далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

Одною лишь жертвою Он сделал освящаемых совершенными вовек.

Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

Об этом нам свидетельствует и Святой Дух. Ведь сказано об этом:

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

«Вот завет, который заключу Я с домом Израилевым после тех дней, — говорит Господь: вложу законы Мои в мысли их, и напишу их на сердцах их;

„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

и грехов их, и беззаконий более не буду помнить».

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

А где прощение грехов, там не нужно уже приносить жертвы за них.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

Итак, братья, имея право входить во святилище благодаря Крови Иисуса Христа,

Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

путем новым и действенным, который Он вновь открыл для нас через завесу, то есть тело Свое,

ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

и имея великого Священника над домом Божиим,

маємо й Великого Священика над домом Божим, —

давайте же приходить к Богу в полноте веры с искренним сердцем, очищенным от дурной совести, телом, омытым чистой водою;

то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

непоколебимо держась за то, на что уповаем, ибо верен Он, давший нам это обещание.

Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Давайте со вниманием относиться друг к другу, преуспевая в любви и добрых делах.

І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

Не будем пренебрегать возможностью встречаться друг с другом, чем некоторые, к сожалению, пренебрегают. Будем ободрять друг друга, особенно видя, что тот день уже приближается.

Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Потому что если мы, узнав истину, сознательно продолжаем грешить, то грехи эти не искупит уже никакая жертва.

Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

В таком случае нам остается лишь со страхом ожидать суда и яростного огня, уже уготованного для противников Бога.

а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

И если нарушившего закон Моисея на основании слов двух или трех свидетелей безжалостно предавали смерти,

Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

то сколь же более сурового наказания, как вам кажется, заслуживает тот, кто попирает ногами Божьего Сына, ставит ни во что кровь завета, которой был освящен, и оскорбляет Дух благодати?

скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Мы знаем Того, Кто сказал: «Месть принадлежит Мне, и Я воздам», и ещё: «Господь будет судить Свой народ».

Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

Страшно оказаться в руках живого Бога!

Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

Вспомните прежние дни, когда, после того как вы были просвещены, вам пришлось переносить тяжкие страдания,

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

когда вас выставляли на всеобщее поругание и гнали, когда вы принимали участие в тех, кто находился в таком же состоянии,

Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

Вы проявляли сострадание к узникам; вы даже радовались, когда ваше имущество разграбляли, потому что вы знали, что у вас есть имущество лучшее, вечное.

Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

Итак, не теряйте же уверенности вашей, за которую вы будете щедро вознаграждены.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

Вам нужна стойкость, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

ещё немного, совсем немного, и придет Тот, Кто должен прийти, — Он не будет медлить.

Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

«Праведный Мой верой жив будет, и если отступит, не будет довольна им душа Моя»

А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

Но мы не отступаем себе на погибель; мы верим для спасения души!

Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

« 9 глава 11 глава »