Евреям 10 глава

Письмо Евреям
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Закон, будучи лишь тенью будущих благ, а не самими этими благами, не может сделать совершенными тех, кто приходит, чтобы постоянно, из года в год приносить те же самые жертвы.

Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.

Иначе, разве не перестали бы их приносить, потому что совершающие это служение, будучи раз и навсегда очищены, не имели бы уже никакого сознания грехов?

Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?

Но эти жертвы служат для того, чтобы из года в год напоминать о грехе,

Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,

потому что кровь быков или козлов не способна устранять грехи.

бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.

Поэтому Христос, входя в мир, сказал: «Ни жертв, ни приношений Ты не захотел, но тело уготовил Мне.

Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.

Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.

Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.

Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано обо Мне, исполнить волю Твою, Боже».

Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»

Сказав прежде, что «ни жертв, ни приношений, ни всесожжений, ни жертвы за грех, — Ты не захотел и не радуешься им теx, что приносят по Закону», —

Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:

Он после говорит: «Вот, Я пришел, чтобы исполнить волю Твою». Он отменяет первое, чтобы установить второе.

«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.

Именно по этой воле мы были раз и навсегда освящены принесением в жертву тела Иисуса Христа.

Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.

И вот каждый священник изо дня в день служит, вновь и вновь принося одни и те же жертвы — жертвы, которые никогда не смогут освободить от греха.

Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.

Он же, принеся одну жертву, действенную вовек, воссел по правую сторону от Бога.

Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,

Ожидая того часа, когда Его враги будут повержены к ногам Его.

чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.

Одною лишь жертвою Он сделал освящаемых совершенными вовек.

Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.

Об этом нам свидетельствует и Святой Дух. Ведь сказано об этом:

Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

«Вот завет, который заключу Я с домом Израилевым после тех дней, — говорит Господь: вложу законы Мои в мысли их, и напишу их на сердцах их;

«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.

и грехов их, и беззаконий более не буду помнить».

Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»

А где прощение грехов, там не нужно уже приносить жертвы за них.

А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.

Итак, братья, имея право входить во святилище благодаря Крови Иисуса Христа,

Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,

путем новым и действенным, который Он вновь открыл для нас через завесу, то есть тело Свое,

який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

и имея великого Священника над домом Божиим,

і маючи великого священика над Божим домом,

давайте же приходить к Богу в полноте веры с искренним сердцем, очищенным от дурной совести, телом, омытым чистой водою;

приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.

непоколебимо держась за то, на что уповаем, ибо верен Он, давший нам это обещание.

Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.

Давайте со вниманием относиться друг к другу, преуспевая в любви и добрых делах.

І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;

Не будем пренебрегать возможностью встречаться друг с другом, чем некоторые, к сожалению, пренебрегают. Будем ободрять друг друга, особенно видя, что тот день уже приближается.

не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.

Потому что если мы, узнав истину, сознательно продолжаем грешить, то грехи эти не искупит уже никакая жертва.

Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,

В таком случае нам остается лишь со страхом ожидать суда и яростного огня, уже уготованного для противников Бога.

а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.

И если нарушившего закон Моисея на основании слов двух или трех свидетелей безжалостно предавали смерти,

Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.

то сколь же более сурового наказания, как вам кажется, заслуживает тот, кто попирает ногами Божьего Сына, ставит ни во что кровь завета, которой был освящен, и оскорбляет Дух благодати?

Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?

Мы знаем Того, Кто сказал: «Месть принадлежит Мне, и Я воздам», и ещё: «Господь будет судить Свой народ».

Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.

Страшно оказаться в руках живого Бога!

Страшно впасти в руки Бога живого!»

Вспомните прежние дни, когда, после того как вы были просвещены, вам пришлось переносить тяжкие страдания,

Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:

когда вас выставляли на всеобщее поругание и гнали, когда вы принимали участие в тех, кто находился в таком же состоянии,

ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.

Вы проявляли сострадание к узникам; вы даже радовались, когда ваше имущество разграбляли, потому что вы знали, что у вас есть имущество лучшее, вечное.

Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

Итак, не теряйте же уверенности вашей, за которую вы будете щедро вознаграждены.

Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.

Вам нужна стойкость, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;

Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.

ещё немного, совсем немного, и придет Тот, Кто должен прийти, — Он не будет медлить.

Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.

«Праведный Мой верой жив будет, и если отступит, не будет довольна им душа Моя»

А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.

Но мы не отступаем себе на погибель; мы верим для спасения души!

Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.

« 9 глава 11 глава »