Буття 23 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.

Бысть же житие саррино лет сто двадесять седмь.

І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

И умре сарра во граде арвоце, иже есть в раздолии: сей есть хеврон в земли ханаанстей. Прииде же авраам рыдати по сарре и плакати.

І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

И воста авраам от мертвеца своего и рече сыном хеттеовым, глаголя:

„Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“.

преселник и пришлец аз есмь у вас, дадите ми убо стяжание гроба между вами, да погребу мертвеца моего от мене.

І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

Отвещаша же сынове хеттеовы ко аврааму, глаголюще: ни, господине:

Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“.

послушай же нас: царь от Бога ты еси в нас: во избранных гробех наших погреби мертвеца твоего: никтоже бо от нас возбранит гроба своего от тебе, еже погребсти мертвеца твоего тамо.

І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим,

Востав же авраам поклонися народу земли, сыном хеттеовым,

та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

и рече к ним авраам, глаголя: аще имате в души вашей, яко погребсти мертвеца моего от лица моего, послушайте мене и рцыте о мне ефрону саарову:

і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“.

и да даст ми пещеру сугубую, яже есть его, сущую на части села его: сребром достойным да даст ми ю у вас в стяжание гроба.

А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

Ефрон же седяше посреде сынов хеттеовых. Отвещав же ефрон хеттейский ко аврааму, рече слышащым сыном хеттеовым и всем приходящым во град, глаголя:

„Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“.

у мене буди, господине, и послушай мене: село и пещеру яже в нем, тебе даю: пред всеми гражданы моими дах тебе, погреби мертвеца твоего.

І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

И поклонися авраам пред народом земли

та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“.

и рече ефрону во ушеса пред всем народом земли: понеже по мне еси, послушай мене: сребро села возми у мене, и погребу мертвеца моего тамо.

А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

Отвеща же ефрон аврааму, глаголя:

„Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“

ни, господине: слышах бо, яко земля четырех сот дидрахм сребра: но что было бы сие между мною и тобою? ты же мертвеца твоего погреби.

І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

И послуша авраам ефрона, и даде авраам ефрону сребро, еже глагола во ушеса сынов хеттеовых, четыре ста дидрахм сребра искушена купцами.

І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

И бысть село ефроново, еже бе в сугубей пещере, еже есть лицем к мамврии, село и пещера яже бе в нем, и всякое древо, иже бе на селе, и все еже есть в пределех его окрест,

купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

аврааму (бысть) в стяжание пред сыны хеттеовыми и пред всеми приходящими во град.

І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.

По сих погребе авраам сарру жену свою в пещере селней сугубей, яже есть противу мамврии: сия есть хеврон в земли ханаанстей.

І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

И утверждено есть село и пещера, яже бе на нем, аврааму в стяжание гроба от сынов хеттеовых.

« 22 глава 24 глава »