Буття 23 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Було ж віку Сарриного сто і двайцять і сїм год. Се года живота Сарриного.

Бысть же житие саррино лет сто двадесять седмь.

І вмерла Сарра в Кирят-Арбі. Се Геброн в Канаан землї. Прийшов же Авраам плакати по Саррі да падкувати.

И умре сарра во граде арвоце, иже есть в раздолии: сей есть хеврон в земли ханаанстей. Прииде же авраам рыдати по сарре и плакати.

І встав Авраам од мерця свого, і рече синам Хетовим:

И воста авраам от мертвеца своего и рече сыном хеттеовым, глаголя:

Пересельник і чужениця я в вас! Дайте ж менї в наслїддє гробовище між вами, щоб менї поховати мерця мого від мене.

преселник и пришлец аз есмь у вас, дадите ми убо стяжание гроба между вами, да погребу мертвеца моего от мене.

Відказали ж Авраамові сини Хетові говорючи:

Отвещаша же сынове хеттеовы ко аврааму, глаголюще: ни, господине:

Нї, добродію! Князь від Бога ти єси в нас; вибравши гробовище з наших, поховай мерця твого. Нїхто бо з нас не заборонить гробовища свого тобі, щоб тобі поховати мерця твого таменьки.

послушай же нас: царь от Бога ты еси в нас: во избранных гробех наших погреби мертвеца твоего: никтоже бо от нас возбранит гроба своего от тебе, еже погребсти мертвеца твоего тамо.

Устав же Авраам і вклонився землякам, синам Хетовим.

Востав же авраам поклонися народу земли, сыном хеттеовым,

І каже до них Авраам і промовив: Коли вам по душі, щоб менї поховати мертве моє від мене, послухайте мене, і мовляйте про мене Ефронові Зогаренкові.

и рече к ним авраам, глаголя: аще имате в души вашей, яко погребсти мертвеца моего от лица моего, послушайте мене и рцыте о мне ефрону саарову:

І нехай поступиться менї печерою Махпеловою, що конець поля його. За повну цїну нехай поступиться менї нею в наслїднє гробовище між вами.

и да даст ми пещеру сугубую, яже есть его, сущую на части села его: сребром достойным да даст ми ю у вас в стяжание гроба.

Ефрон же седїв посеред синів Хетових. Відказуючи ж Ефрон Хетїянин Авраамові каже так, що чули його сини Хетові і всї, що повиходили до міської царини.

Ефрон же седяше посреде сынов хеттеовых. Отвещав же ефрон хеттейский ко аврааму, рече слышащым сыном хеттеовым и всем приходящым во град, глаголя:

Нї, добродїю! Вислухай мене. Те поле оддаю тобі й печеру, що на йому, перед очима синів народу мого оддаю тобі; поховай мерця твого.

у мене буди, господине, и послушай мене: село и пещеру яже в нем, тебе даю: пред всеми гражданы моими дах тебе, погреби мертвеца твоего.

І поклонивсь Авраам перед земляками,

И поклонися авраам пред народом земли

І каже Ефронові в слухи перед усїма земляками: Вислухай ти мене! Гроші за ниву возьми в мене; і поховаю мертве моє таменьки.

и рече ефрону во ушеса пред всем народом земли: понеже по мне еси, послушай мене: сребро села возми у мене, и погребу мертвеца моего тамо.

Відказав же Ефрон Авраамові:

Отвеща же ефрон аврааму, глаголя:

Нї, добродїю! Землї тут за чотирі ста секлїв срібла; та що воно між мною й тобою? Ти ж поховай мерця твого.

ни, господине: слышах бо, яко земля четырех сот дидрахм сребра: но что было бы сие между мною и тобою? ты же мертвеца твоего погреби.

І послухав Авраам Ефрона, та й одважив Авраам Ефронові срібло, скільки він казав в слухи перед синами Хетовими, чотирі ста секлїв срібла ходячого в купцїв.

И послуша авраам ефрона, и даде авраам ефрону сребро, еже глагола во ушеса сынов хеттеовых, четыре ста дидрахм сребра искушена купцами.

І стало поле Ефронове в Махпелщинї, що навпроти Мамрійщини, поле й печера на йому з усїма деревами на полї, що було в усїх межах своїх, забезпечене,

И бысть село ефроново, еже бе в сугубей пещере, еже есть лицем к мамврии, село и пещера яже бе в нем, и всякое древо, иже бе на селе, и все еже есть в пределех его окрест,

Авраамові в наслїдню державу перед синами Хетовими й перед усїма, що приходили до міської царини.

аврааму (бысть) в стяжание пред сыны хеттеовыми и пред всеми приходящими во град.

І після того поховав Авраам Сарру, жінку свою, в печері Махпелевого поля, навпроти Мамрійщини. Се Геброн у Канаан землї.

По сих погребе авраам сарру жену свою в пещере селней сугубей, яже есть противу мамврии: сия есть хеврон в земли ханаанстей.

Так дісталось Авраамові від синів Хетових поле й печера на йому в наслїдню державу на гробовище.

И утверждено есть село и пещера, яже бе на нем, аврааму в стяжание гроба от сынов хеттеовых.

« 22 глава 24 глава »