Буття 23 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Був же вік Сарри — сто двадцять сім років.

Бысть же житие саррино лет сто двадесять седмь.

І померла Сарра в місті Арвок (це Хеврон), що в долині, у Ханаанській землі. Тож прийшов Авраам голосити за Саррою і ридати.

И умре сарра во граде арвоце, иже есть в раздолии: сей есть хеврон в земли ханаанстей. Прииде же авраам рыдати по сарре и плакати.

І підвівся Авраам від своєї померлої дружини, і промовив синам Хетовим, кажучи:

И воста авраам от мертвеца своего и рече сыном хеттеовым, глаголя:

Я є у вас чужинцем і мандрівником; дайте ж мені у вас місце для гробниці, і поховаю мою небіжчицю з-перед мого обличчя.

преселник и пришлец аз есмь у вас, дадите ми убо стяжание гроба между вами, да погребу мертвеца моего от мене.

А Хетові сини відповіли Авраамові, кажучи:

Отвещаша же сынове хеттеовы ко аврааму, глаголюще: ни, господине:

Ні, пане, послухай же нас. Ти серед нас — цар від Бога; в найкращих наших гробницях поховай свою небіжчицю. Адже ніхто з нас не відмовить тобі у своїй гробниці, аби поховати в ній твою небіжчицю.

послушай же нас: царь от Бога ты еси в нас: во избранных гробех наших погреби мертвеца твоего: никтоже бо от нас возбранит гроба своего от тебе, еже погребсти мертвеца твоего тамо.

Підвівшись, Авраам вклонився народові тієї землі, синам Хетовим;

Востав же авраам поклонися народу земли, сыном хеттеовым,

і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоби поховати мою небіжчицю з-перед обличчя мого, то послухайте мене і поговоріть про мене з Ефроном Саарським,

и рече к ним авраам, глаголя: аще имате в души вашей, яко погребсти мертвеца моего от лица моего, послушайте мене и рцыте о мне ефрону саарову:

нехай дасть мені подвійну печеру, яка належить йому, на частині його поля. За добре срібло нехай при вас віддасть її мені у власність для гробниці.

и да даст ми пещеру сугубую, яже есть его, сущую на части села его: сребром достойным да даст ми ю у вас в стяжание гроба.

Ефрон же сидів [1] серед синів Хетових. У відповідь Ефрон-хет сказав Авраамові так, що чули сини Хетові й усі, які входили до міста, кажучи:

Ефрон же седяше посреде сынов хеттеовых. Отвещав же ефрон хеттейский ко аврааму, рече слышащым сыном хеттеовым и всем приходящым во град, глаголя:

Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру на ньому я тобі даю. Перед усіма моїми громадянами віддав я тобі. Поховай свою небіжчицю.

у мене буди, господине, и послушай мене: село и пещеру яже в нем, тебе даю: пред всеми гражданы моими дах тебе, погреби мертвеца твоего.

І поклонився Авраам перед народом тієї землі,

И поклонися авраам пред народом земли

і сказав Ефронові, щоби чув народ землі: Оскільки ти на моєму боці, послухай мене. Візьми в мене гроші за поле, і я поховаю там мою небіжчицю.

и рече ефрону во ушеса пред всем народом земли: понеже по мне еси, послушай мене: сребро села возми у мене, и погребу мертвеца моего тамо.

Та Ефрон відповів Авраамові, кажучи:

Отвеща же ефрон аврааму, глаголя:

Ні, пане. Бо я чув, що земля варта чотириста дідрахм срібла; та що то є між мною і тобою? Тож похорони свою небіжчицю.

ни, господине: слышах бо, яко земля четырех сот дидрахм сребра: но что было бы сие между мною и тобою? ты же мертвеца твоего погреби.

І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, про яке оголосив, так що чули Хетові сини, — чотириста дідрахм чистого купецького срібла.

И послуша авраам ефрона, и даде авраам ефрону сребро, еже глагола во ушеса сынов хеттеовых, четыре ста дидрахм сребра искушена купцами.

І стало Ефронове поле з подвійною печерою, що напроти Мамврії, — поле й печера, яка була на ньому, і кожне дерево, яке було на полі, що в довкіллі, у його межах, —

И бысть село ефроново, еже бе в сугубей пещере, еже есть лицем к мамврии, село и пещера яже бе в нем, и всякое древо, иже бе на селе, и все еже есть в пределех его окрест,

Авраамовою власністю перед синами Хетовими та всіма, які входили до міста.

аврааму (бысть) в стяжание пред сыны хеттеовыми и пред всеми приходящими во град.

Після цього поховав Авраам Сарру, свою дружину, у подвійній печері на полі, що напроти Мамврії (це Хеврон), у землі Ханаанській.

По сих погребе авраам сарру жену свою в пещере селней сугубей, яже есть противу мамврии: сия есть хеврон в земли ханаанстей.

Так Хетовими синами було закріплено за Авраамом поле й печеру, що була на ньому, — як власність для поховання.

И утверждено есть село и пещера, яже бе на нем, аврааму в стяжание гроба от сынов хеттеовых.

« 22 глава 24 глава »