Луки 10 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Аверинцев: отдельные книги

Невдовзі Господь призначив сімдесят двох [28] учнів і вирядив їх перед Собою — по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти.

После этого поставил Господь еще Семьдесят [двух] и разослал их по двое пред Собою в каждый город и в каждое место, куда намеревался идти Сам,

Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива.

и говорил им: «Велика жатва, а работников мало; так просите Хозяина жатвы, чтобы Он выслал работников на жатву Свою.

Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї.

Идите; вот, Я посылаю вас, как ягнят в среду волков.

Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі.

Не носите с собой ни мешка, ни сумы, ни обуви, и никого в пути не приветствуйте.

А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!”

"А в какой дом бы вы ни пришли, прежде всего говорите: "Мир этому дому!"

Якщо там миролюбива людина, то ваше благословіння зостанеться з нею. Коли ж ні — воно до вас повернеться.

И если будет там сын мира, мир ваш низойдет на него, а если нет, мир ваш возвратится на вас.

Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.

И в этом доме вы оставайтесь, ешьте и пейте все, что у них есть, ибо работник заслуживает платы; из дома в дом не переходите.

Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть.

И в какой бы город вы ни пришли, если вас примут, ешьте, что дадут,

Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається [29] до вас!”

"исцеляйте местных больных и говорите жителям: "Близко к вам Царство Божие!"

Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте:

А если в каком-либо городе вас не примут, выйдите на улицы его и скажите:

„Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!”

"Даже прах города вашего, приставший к нашим ногам, мы отрясаем и возвращаем вам. И все же знайте: Царство Божие близко!"

Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».

Говорю вам, Содому в оный День придется легче, чем городу тому.

«Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом.

Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ведь если бы в Тире и Сидоне совершены были чудеса, какие совершились у вас, то они давно бы принесли покаяние, сидя в рубище и пепле.

І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам!

Да, Тиру и Сидону легче придется на Суде, нежели вам!

А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до Небес? Ні, ти зійдеш у пекло!

И ты, Капернаум, до неба ли превознесешься? До преисподней будешь ты низвержен.

Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».

Тот, кто слушает вас, слушает Меня, и кто отвергает вас, отвергает Меня, а кто отвергает Меня, отвергает Того, Кто послал Меня».

Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!»

Между тем Семьдесят возвратились в радости и говорили: «Господи, даже бесы покорны нам во имя Твое!»

Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з Небес, мов блискавка!

А Он сказал им: «Я видел, как сатана, словно молния, пал с неба.

Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого.

Вот, Я дал вам власть попирать змей и скорпионов и всякую вражью силу, и ничто не причинит вам вреда.

Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на Небесах».

Однако радуйтесь не тому, что духи вам покорны, а тому, что имена ваши написаны на небесах».

Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим.[30] Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя.

И в этот же час Он исполнился ликованием от Духа Святого и сказал: «Благодарю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты сокрыл от мудрых и разумных то, что открыл Ты младенцам! Да, Отче, ибо так было Тебе благоугодно.

Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином — не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».

Все вверено Мне Отцом Моим, и никто не знает, кто есть Сын, кроме Отца, и кто есть Отец, кроме Сына — и того, кому Сын пожелает открыть».

Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви!

И, обернувшись к ученикам, сказал Он им одним: «Блаженны глаза, видящие то, что видите вы!

Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Ибо говорю вам: многие пророки и цари хотели увидеть то, что видите вы, — и не увидели; и услышать то, что слышите вы, — и не услышали».

Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?»

И вот некий учитель Закона встал и сказал, желая испытать Его: «Учитель, что мне делать, чтобы получить в удел жизнь вечную?»

Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?»

Он же сказал ему: «В Законе что написано? Как ты читаешь?»

Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”».

Тот сказал в ответ: «Возлюби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим, и всей душой твоею, и всей силой твоею, и всем рассуждением твоим; и ближнего твоего, как самого себя».

Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя».

А Иисус сказал ему: «Ответил ты правильно; поступай так, и будешь жить».

Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?»

Но тот, желая оправдать себя, сказал Иисусу: «А кто мне ближний?»

Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого.

На это Иисус ответил: «Шел человек из Иерусалима в Иерихон и попался разбойникам; те раздели его, изранили и ушли, оставив полумертвым.

Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його.

Некий священник случайно спускался той же дорогой, увидел его — и прошел мимо.

Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік.

Также и левит, придя на это место, увидел его — и прошел мимо.

Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.

А некий самаритянин, шедший тем путем,

Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином.[31] Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього.

подошел и, увидев его, от сердца сжалился; наклонясь, он омыл ему раны вином, помазал оливковым маслом, перевязал, а после, погрузив на собственного осла, отвез его в гостиницу и там принял на себя заботы о нем.

Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.

А на другой день он вынул два динария, вручил хозяину гостиницы и сказал: «Позаботься о нем, а если тебе доведется потратить больше, на обратном пути все тебе выплачу».

То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»

Кто же из этих трех, по твоему мнению, оказался ближним для пострадавшего от разбойников?»

Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».

А тот сказал: «Сотворивший для него дело милосердия». И сказал ему Иисус: «Ступай, и поступай так же».

Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта.

А когда были они в пути, зашел Он в одно селение, где некая женщина по имени Марфа приняла Его у себя дома;

Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив.

и была у нее сестра, которую звали Мариам, и она, сев у ног Господа, слушала Его речи.

А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені».

А Марфа была вся в трудах служения. И вот она подошла и сказала: «Господи, Тебе и дела нет, что сестра оставила на меня одну все заботы? Скажи ей, чтобы она мне помогла!»

Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ,

И сказал Господь ей в ответ: «Марфа, Марфа! Ты хлопочешь и беспокоишься о многом,

а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».

между тем как нужно только одно. А Мариам выбрала себе благую долю, которую у нее не отнимут».

« 9 глава 11 глава »