Лукі 10 глава

Евангеля подле сьвятога Лукі
Пераклад Яна Станкевіча → Аверинцев: отдельные книги

 
 

Просьле гэтага Спадар прызначыў іншых семдзясят і паслаў іх па двух перад відзеньням Сваім да кажнага места а месца, куды Сам маніўся йсьці.
 
После этого поставил Господь еще Семьдесят [двух] и разослал их по двое пред Собою в каждый город и в каждое место, куда намеревался идти Сам,

І сказаў ім: «Жніво запраўды вялікае, але работнікаў мала; дык маліце Спадара, каб выправіў работнікаў да жніва Свайго.
 
и говорил им: «Велика жатва, а работников мало; так просите Хозяина жатвы, чтобы Он выслал работников на жатву Свою.

Ідзіце; вось, Я пасылаю вас, як ягняты памеж ваўкоў.
 
Идите; вот, Я посылаю вас, как ягнят в среду волков.

Не нясіце із сабою ані хатуля, ані капшука, ані вобую, і нікога не здароўце на дарозе.
 
Не носите с собой ни мешка, ни сумы, ни обуви, и никого в пути не приветствуйте.

І ў які дом увыйдзеце, найперш скажыце: "Супакой дому гэтаму".
 
"А в какой дом бы вы ни пришли, прежде всего говорите: "Мир этому дому!"

І калі будзе там сын супакою, супакой ваш супачыне на ім; калі не, ён зьвернецца да вас.
 
И если будет там сын мира, мир ваш низойдет на него, а если нет, мир ваш возвратится на вас.

І ў тым самым доме заставайцеся, ядучы й п’ючы тое, што ё ў іх, бо гожы работнік заплаты свае; не пераходзьце з дому да дому.
 
И в этом доме вы оставайтесь, ешьте и пейте все, что у них есть, ибо работник заслуживает платы; из дома в дом не переходите.

І да якога места прыйдзеце, і прыймуць вас, ежча, што пастановяць перад вамі.
 
И в какой бы город вы ни пришли, если вас примут, ешьте, что дадут,

І ўздараўляйце хворых у ім, хто ёсьць у ім, і кажыце ім: "Бліжыцца да вас гаспадарства Божае".
 
"исцеляйте местных больных и говорите жителям: "Близко к вам Царство Божие!"

Калі ж увыйдзеце ў якое места, і ня прыймуць вас, то, вышаўшы на вуліцу, скажыце:
 
А если в каком-либо городе вас не примут, выйдите на улицы его и скажите:

"І пыл, прыліплы да нас ізь места вашага, страсаем вам із ног нашых; ведайце, адылі, што дабліжылася да вас гаспадарства Божае".
 
"Даже прах города вашего, приставший к нашим ногам, мы отрясаем и возвращаем вам. И все же знайте: Царство Божие близко!"

Але кажу вам, што Садоме таго дня лацьвей будзе, чымся месту таму.
 
Говорю вам, Содому в оный День придется легче, чем городу тому.

«Бяда табе, Хоразыне! Бяда табе Віфсаіда! бо калі б магучыя ўчынкі сталіся ў Тыру а Сыдоне, якія сталіся ў вас, яны даўно пакаяліся б, седзячы ў зрэб’ю а попеле.
 
Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ведь если бы в Тире и Сидоне совершены были чудеса, какие совершились у вас, то они давно бы принесли покаяние, сидя в рубище и пепле.

Але лацьвей будзе Тыру а Сыдону на судзе, чымся вам.
 
Да, Тиру и Сидону легче придется на Суде, нежели вам!

І ты, Капернауме, што аж да неба ўзьняўся, аж да пеклы ськінены будзеш.
 
И ты, Капернаум, до неба ли превознесешься? До преисподней будешь ты низвержен.

Хто слухае вас, слухае Мяне; і хто грэбуе вамі, грэбуе Імною; а хто грэбуе Імною, грэбуе Тым, хто паслаў Мяне».
 
Тот, кто слушает вас, слушает Меня, и кто отвергает вас, отвергает Меня, а кто отвергает Меня, отвергает Того, Кто послал Меня».

Семдзясят зьвярнуліся з радасьцяй, кажучы: «Спадару! навет нячысьцікі паддаюцца нам у імя Твае».
 
Между тем Семьдесят возвратились в радости и говорили: «Господи, даже бесы покорны нам во имя Твое!»

Ён жа сказаў ім: «Я бачыў шайтана, што, як маланьня, валіўся зь неба.
 
А Он сказал им: «Я видел, как сатана, словно молния, пал с неба.

Во, даю вам уладу таптаць гады а скарпіёны і ўсю моц непрыяцельскую, і нішто ніяк вам не пашкодзе.
 
Вот, Я дал вам власть попирать змей и скорпионов и всякую вражью силу, и ничто не причинит вам вреда.

Ня цешчася, адылі, з таго, што духі вам паддаюцца; але валей цешчася з таго, што ймёны вашыя напісаныя на нябёсах».
 
Однако радуйтесь не тому, что духи вам покорны, а тому, что имена ваши написаны на небесах».

Тае ж гадзіны Ісус цешыўся ў Духу Сьвятым і сказаў: «Дзякую Табе, Войча, Спадару неба й зямлі, што Ты схаваў гэта ад мудрых а разумных і аб’явіў гэта бязьлеткам. Але, Войча, бо так зьлюб было Табе.
 
И в этот же час Он исполнился ликованием от Духа Святого и сказал: «Благодарю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты сокрыл от мудрых и разумных то, что открыл Ты младенцам! Да, Отче, ибо так было Тебе благоугодно.

«Усе перадана Імне Айцом Маім; і ніхто ня ведае, хто ё Сын, апрача Айца; і хто ё Айцец, апрача Сына, і каму Сын хоча аб’явіць».
 
Все вверено Мне Отцом Моим, и никто не знает, кто есть Сын, кроме Отца, и кто есть Отец, кроме Сына — и того, кому Сын пожелает открыть».

І, зьвярнуўшыся да вучанікаў, сказаў ім апрыч: «Шчасьлівыя вочы, каторыя бачаць, што вы бачыце!
 
И, обернувшись к ученикам, сказал Он им одним: «Блаженны глаза, видящие то, что видите вы!

Бо кажу вам, што шмат якія прарокі а каралёве хацелі бачыць, што вы бачыце, але ня бачылі, і чуць, што вы чуеце, але ня чулі».
 
Ибо говорю вам: многие пророки и цари хотели увидеть то, что видите вы, — и не увидели; и услышать то, что слышите вы, — и не услышали».

І вось, адзін праўнік устаў і, спакушаючы Яго, сказаў: «Вучыцелю! што я маю рабіць, каб спала імне жыцьцё вечнае?»
 
И вот некий учитель Закона встал и сказал, желая испытать Его: «Учитель, что мне делать, чтобы получить в удел жизнь вечную?»

І Ён сказаў яму: «У законе што напісана? як чытаеш?»
 
Он же сказал ему: «В Законе что написано? Как ты читаешь?»

А ён, адказуючы, сказаў: «Любі Спадара Бога свайго з усяго сэрца свайго, і з усяе душы свае, із усяе сілы свае, і з усяе думкі свае, і прыяцеля свайго, як самога сябе».
 
Тот сказал в ответ: «Возлюби Господа, Бога твоего, всем сердцем твоим, и всей душой твоею, и всей силой твоею, и всем рассуждением твоим; и ближнего твоего, как самого себя».

І сказаў яму: «Добра ты адказаў; гэтак рабі, і будзеш жыць».
 
А Иисус сказал ему: «Ответил ты правильно; поступай так, и будешь жить».

Але ён, хочучы аправіцца, кажа Ісусу: «А хто мой прыяцель?»
 
Но тот, желая оправдать себя, сказал Иисусу: «А кто мне ближний?»

І, адказуючы, Ісус сказаў: «Адзін чалавек ішоў зь Ерузаліму да Ерыхону і лучыў памеж разбойнікаў, каторыя зьдзерлі зь яго адзецьце, і ранілі, і адышлі, пакінуўшы яго паў мертвага.
 
На это Иисус ответил: «Шел человек из Иерусалима в Иерихон и попался разбойникам; те раздели его, изранили и ушли, оставив полумертвым.

І прыгадзілася, што тудэй зыходзіў адзін сьвятар і, згледзіўшы яго, прайшоў другім бокам.
 
Некий священник случайно спускался той же дорогой, увидел его — и прошел мимо.

Падобна й Левіт, быўшы на тым месцу, падышоў, паглядзеў і прайшоў другім бокам.
 
Также и левит, придя на это место, увидел его — и прошел мимо.

Але Самаранін якісь, падарожжуючы, лучыў на яго і, абачыўшы яго, зжаліўся над ім.
 
А некий самаритянин, шедший тем путем,

І падышоў да яго, завязаў раны яму, узьліўшы алівы а віна; і, пасадзіўшы яго на стачыну сваю, прывёз яго да заезду і заапекаваўся ім.
 
подошел и, увидев его, от сердца сжалился; наклонясь, он омыл ему раны вином, помазал оливковым маслом, перевязал, а после, погрузив на собственного осла, отвез его в гостиницу и там принял на себя заботы о нем.

А назаўтрае, ад’яжджаючы, выняў два дынары, даў гаспадару і сказаў яму: "Заапякуйся ім; і што балей выдасі, я, як зьвярнуся, аддам табе".
 
А на другой день он вынул два динария, вручил хозяину гостиницы и сказал: «Позаботься о нем, а если тебе доведется потратить больше, на обратном пути все тебе выплачу».

Дык каторы з гэтых трох, здаецца табе, прыяцель таму, хто лучыў памеж разбойнікаў?»
 
Кто же из этих трех, по твоему мнению, оказался ближним для пострадавшего от разбойников?»

І ён сказаў: «Тый, што зьмілаваўся над ім». І сказаў яму Ісус: «Ідзі, і ты рабі таксама».
 
А тот сказал: «Сотворивший для него дело милосердия». И сказал ему Иисус: «Ступай, и поступай так же».

І сталася, як ішлі, што Ён увыйшоў да аднаго сяла.
 
А когда были они в пути, зашел Он в одно селение, где некая женщина по имени Марфа приняла Его у себя дома;

Жонка ж адна, імям Мархва, прыняла Яго да дому. І ў яе была сястра, званая Марыя, каторая села ля ног Ісусавых і слухала слова Ягонае.
 
и была у нее сестра, которую звали Мариам, и она, сев у ног Господа, слушала Его речи.

Але Мархва клапатала каля шмат паслугі, а, падышоўшы да Яго, сказала: «Спадару; ці не парушае Цябе, што сястра мая пакінула мяне адну паслугаваць? Дык скажы ёй, каб памагла імне».
 
А Марфа была вся в трудах служения. И вот она подошла и сказала: «Господи, Тебе и дела нет, что сестра оставила на меня одну все заботы? Скажи ей, чтобы она мне помогла!»

І, адказуючы, сказаў ёй Ісус: «Мархва! Мархва! ты рупішся а клапоцішся праз шмат што;
 
И сказал Господь ей в ответ: «Марфа, Марфа! Ты хлопочешь и беспокоишься о многом,

Але з мала чаго аднаго надабе. І Марыя абрала добрую дзель, каторая ня будзе аднята ад яе».
 
между тем как нужно только одно. А Мариам выбрала себе благую долю, которую у нее не отнимут».



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.