Дзеі 16 глава

Дзеі Апосталаў
Пераклад Рыма-Каталіцкага Касцёла → Новый русский перевод

 
 

Прыбыў у Дэрбэ і Лістру. Быў там адзін вучань па імені Цімафей, сын жанчыны юдэйкі, якая паверыла, і бацькі грэка.
 
Павел пришёл в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а его отец был греком.

Браты ў Лістры і Іконіі добра сведчылі пра яго.
 
О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.

Таму Павел захацеў узяць яго з сабою. Узяўшы, абрэзаў яго дзеля юдэяў, якія былі ў тых мясцінах. Бо ўсе ведалі, што бацька ягоны быў грэкам.
 
Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.

Калі праходзілі праз гарады, наказвалі ім захоўваць пастановы, прынятыя Апосталамі і старэйшынамі ў Ерузалеме.
 
Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.

Касцёлы ж умацоўваліся ў веры і штодня ўзрасталі ў колькасці.
 
Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.

Прайшлі Фрыгію і краіну галатаў, а Дух Святы стрымліваў іх ад абвяшчэння слова ў Азіі.
 
Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.

Прыйшоўшы ў Мізію, спрабавалі ісці ў Бітынію, але Дух Езуса не дазволіў ім.
 
Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,

Тады яны прайшлі Мізію і сышлі ў Трааду.
 
и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.

І меў Павел уначы бачанне: стаяў перад ім чалавек, нейкі македонец, і прасіў яго, кажучы: «Прыйдзі ў Македонію і дапамажы нам!»
 
Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: «Приди в Македонию и помоги нам!»

Пасля гэтага бачання мы адразу вырашылі адправіцца ў Македонію, упэўненыя, што Бог паклікаў нас абвяшчаць там Евангелле.
 
После этого видения мы[103] решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.

Калі мы адплылі з Траады, прыбылі проста ў Саматракі, а на другі дзень у Неапаль,
 
Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.

і адтуль у Філіпы, першы ў той частцы Македоніі горад, калонію. У гэтым горадзе мы прабылі некалькі дзён.
 
Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.

У дзень шабату выйшлі за браму да ракі, дзе, як мы лічылі, адбывалася малітва. Сеўшы, мы размаўлялі з жанчынамі, якія сабраліся.
 
В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.

Адна жанчына, па імені Лідзія, гандлярка пурпурам з горада Тыятыра, якая пакланялася Богу, таксама слухала. Пан адкрыў яе сэрца, каб яна прыняла словы Паўла.
 
Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл её сердце к тому, что говорил Павел.

Калі ж яна разам з домам сваім ахрысцілася, папрасіла, кажучы: «Калі лічыце, што я верная Пану, увайдзіце ў мой дом і заставайцеся». І прымусіла нас.
 
После того как она и её домашние были крещены, она пригласила нас к себе. — Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.

Калі мы ішлі на малітву, нам сустрэлася адна служанка, якая мела духа прадбачання і прадказаннямі здабывала сваім гаспадарам вялікія сродкі.
 
Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем[104]. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.

Ідучы за Паўлам і за намі, яна крычала: «Гэтыя людзі — слугі Найвышэйшага Бога, яны абвяшчаюць нам шлях збаўлення».
 
Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: — Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!

Так рабіла яна шмат дзён. Але Павел, раззлаваўшыся, павярнуўся і сказаў духу: «У імя Езуса Хрыста загадваю табе выйсці з яе». І той адразу выйшаў.
 
Она делала это изо дня в день, и когда Павлу всё это надоело, он обернулся и сказал духу: — Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из неё! В тот же момент дух её покинул.

Тады гаспадары яе, убачыўшы, што знікла надзея на іхні заробак, схапілі Паўла і Сілу і пацягнулі на рынак да правадыроў.
 
Когда её хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.

Прывёўшы іх да кіраўнікоў, сказалі: «Гэтыя людзі, будучы юдэямі, падбухторваюць наш горад
 
Они привели их к начальникам города и сказали: — Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.

і прапаведуюць звычаі, якія нам, рымскім грамадзянам, нельга прымаць і выконваць».
 
Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

Тады натоўп паўстаў супраць Паўла і Сілы, а кіраўнікі сарвалі з іх адзенне і загадалі біць розгамі.
 
Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.

Нанёсшы ім шмат удараў, кінулі ў вязніцу і загадалі вартаўніку пільна сцерагчы іх.
 
Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.

Атрымаўшы такі загад, ён кінуў іх ва ўнутраную вязніцу і надзеў ім на ногі калодкі.
 
Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.

Каля поўначы Павел і Сіла маліліся, спяваючы гімны Богу, а вязні слухалі іх.
 
Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.

Раптам пачаўся вялікі землятрус, так што задрыжэлі падмуркі вязніцы. Адразу адчыніліся ўсе дзверы і апалі ўсе путы.
 
Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.

Калі вартаўнік прачнуўся і ўбачыў адчыненыя дзверы вязніцы, выцягнуў меч і хацеў забіць сябе, думаючы, што ўсе вязні ўцяклі. Але Павел ускрыкнуў моцным голасам:
 
Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.

«Не рабі сабе нічога благога, бо ўсе мы тут».
 
Но Павел успел крикнуть: — Не губи себя! Мы все здесь!

Папрасіўшы святла, вартаўнік увайшоў і, трасучыся, упаў перад Паўлам і Сілам.
 
Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.

Затым вывеў іх вонкі і сказаў: «Панове, што мне трэба рабіць, каб збавіцца?» Яны адказалі яму:
 
Он вывел их наружу и спросил: — Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?

«Вер у Пана Езуса, і збавішся ты і дом твой».
 
— Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.

І абвясцілі слова Пана яму і ўсім, хто быў у яго доме.
 
И они возвестили слово Господа ему и его домашним.

У тую ж гадзіну ночы ён прыняў іх, абмыў раны і адразу ж ахрысціўся сам і ўся яго сям’я.
 
В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.

Потым завёў іх у свой дом, накрыў ім стол і з усімі хатнімі сваімі цешыўся, што паверыў у Бога.
 
Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.

Калі настаў дзень, кіраўнікі паслалі ліктараў, кажучы: «Вызвалі гэтых людзей!»
 
Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом: — Освободите этих людей.

Вартаўнік паведаміў пра гэта Паўлу: «Кіраўнікі сказалі адпусціць вас. Таму цяпер выходзьце і ідзіце ў супакоі».
 
Темничный страж сказал Павлу: — Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!

Але Павел сказаў ім: «Нас, рымскіх грамадзянаў, прылюдна білі, кінулі ў вязніцу, а цяпер нас употай выпускаюць. Не, няхай прыйдуць і самі вывядуць нас».
 
Но Павел сказал: — Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.

Ліктары паведамілі гэтыя словы кіраўнікам. Тыя спалохаліся, пачуўшы, што гэта рымскія грамадзяне.
 
Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.

Таму прыйшлі і перапрасілі іх. І, вывеўшы, папрасілі пакінуць горад.
 
Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.

Калі яны выйшлі з вязніцы, прыйшлі да Лідзіі, а калі ўбачылі братоў, далі ім настаўленні і адышлі.
 
Выйдя из темницы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
10 [103]Мы. С этого момента Лука участвует в этом путешествии. Его участие в описываемых событиях заметно в ст. 10-17; 20:5-21:18; 27:1-28:16.
16 [104] — Букв.: духом Пифоном. Согласно одной из версий древнегреческого мифа, Пифоном называлась огромная змея, опустошавшая окрестности Дельф. Она сторожила дельфийский оракул и давала там прорицания до того, как ее убил Аполлон. Позже Пифоном стали называть духа прорицания, который овладевал людьми.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.