Дзеі 16 глава

Дзеі Апосталаў
Пераклад Антонія Бокуна → Новый русский перевод

 
 

І прыйшоў ён у Дэрбу і Лістру. І вось, быў там адзін вучань, на імя Цімафей, сын аднае жанчыны Юдэйскае вернае і бацькі Грэка.
 
Павел пришёл в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а его отец был греком.

Пра яго сьведчылі браты ў Лістры і Іконіі.
 
О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.

Павал захацеў, каб ён пайшоў з ім, і, узяўшы яго, абрэзаў дзеля Юдэяў, якія былі ў тых месцах, бо ўсе ведалі бацьку ягонага, што быў Грэк.
 
Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.

Калі ж яны праходзілі праз гарады, перадавалі [цэрквам] захоўваць пастановы, вызначаныя апосталамі і старостамі ў Ерусаліме.
 
Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.

А цэрквы ўмацоўваліся ў веры і ўзрасталі штодня лікам.
 
Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.

Прайшоўшы ж праз Фрыгію і Галятыйскую краіну, забараніў ім Сьвяты Дух гаварыць слова ў Азіі.
 
Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.

Прыйшоўшы ў Мізію, спрабавалі ісьці ў Бітынію; і не дазволіў ім Дух.
 
Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,

І, абмінуўшы Мізію, яны зыйшлі ў Трааду.
 
и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.

І ўгледзеў Павал уначы відзеж: нейкі муж, Македонец, стаяў, просячы яго і кажучы: «Перайшоўшы ў Македонію, дапамажы нам».
 
Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: «Приди в Македонию и помоги нам!»

Калі ж убачыў ён відзеж, мы адразу шукалі, каб ісьці ў Македонію, разумеючы, што Госпад паклікаў нас дабравесьціць ім.
 
После этого видения мы[103] решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.

І, паплыўшы з Траады, мы наўпрост прыйшлі ў Саматракію, а на заўтра — у Нэапаль,
 
Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.

і адтуль — у Філіпы, што ёсьць першы горад тае часткі Македоніі, калёнія. І былі мы ў гэтым горадзе некалькі дзён.
 
Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.

І ў дзень суботы выйшлі мы за горад да рэчкі, дзе звычайна адбывалася малітва, і, пасеўшы, гаварылі да сабраных жанчынаў.
 
В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.

І слухала адна жанчына, на імя Лідзія, гандлярка пурпурам, з гораду Тыятыра, якая пакланялася Богу, і Госпад адчыніў сэрца ейнае, каб зважала на прамову Паўла.
 
Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл её сердце к тому, что говорил Павел.

А калі ахрысьцілася яна і дом ейны, яна прасіла, кажучы: «Калі вы лічыце мяне вернай Госпаду, увайшоўшы ў дом мой, жывіце». І затрымала нас.
 
После того как она и её домашние были крещены, она пригласила нас к себе. — Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.

Сталася ж, як ішлі мы на малітву, сустрэла нас нейкая служка, якая мела духа вешчага і, варожачы, вялікі заробак давала гаспадарам сваім.
 
Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем[104]. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.

Яна, ідучы за Паўлам і намі, крычала, кажучы: «Людзі гэтыя — слугі Бога Найвышэйшага, якія прапаведуюць нам шлях збаўленьня!»
 
Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: — Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!

А рабіла яна гэта шмат дзён. Павал жа, узлаваўшыся, павярнуўся і сказаў духу: «Загадваю табе ў імя Ісуса Хрыста выйсьці з яе!» І ён выйшаў у той жа час.
 
Она делала это изо дня в день, и когда Павлу всё это надоело, он обернулся и сказал духу: — Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из неё! В тот же момент дух её покинул.

А гаспадары ейныя, бачачы, што прапала надзея заробку іхняга, схапіўшы Паўла і Сілу, пацягнулі на рынак да начальнікаў.
 
Когда её хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.

І прывёўшы іх да войтаў, сказалі: «Гэтыя людзі трывожаць наш горад, а яны — Юдэі,
 
Они привели их к начальникам города и сказали: — Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.

і прапаведуюць звычаі, якіх нам, Рымлянам, ня сьлед ані прыймаць, ані рабіць».
 
Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

І паўстаў натоўп супраць іх, і войты, сарваўшы з іх адзеньне, загадалі біць іх кіямі.
 
Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.

І зрабіўшы ім шмат ранаў, кінулі іх у вязьніцу, загадаўшы ахоўніку старанна пільнаваць іх.
 
Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.

Ён, атрымаўшы гэткі загад, кінуў іх ва ўнутраную вязьніцу і ногі іхнія паўшчамляў у калоду.
 
Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.

Каля паўночы Павал і Сіла, молячыся, сьпявалі Богу, а вязьні чулі іх.
 
Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.

Раптам стаўся вялікі землятрус, так што захісталіся падмуркі вязьніцы; і адразу адчыніліся ўсе дзьверы, і ў-ва ўсіх паслаблі путы.
 
Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.

Ахоўнік жа, прачнуўшыся і бачачы адчыненыя дзьверы вязьніцы, дастаўшы меч, меўся забіць сябе, думаючы, што вязьні паўцякалі.
 
Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.

А Павал закрычаў моцным голасам, кажучы: «Не рабі сабе ніякага ліха, бо ўсе мы тут!»
 
Но Павел успел крикнуть: — Не губи себя! Мы все здесь!

Ён жа, папрасіўшы сьвятла, убег і, трасучыся, упаў перад Паўлам і Сілаю,
 
Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.

і, выводзячы іх вонкі, сказаў: «Панове, што я мушу рабіць, каб быць збаўленым?»
 
Он вывел их наружу и спросил: — Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?

А яны сказалі: «Вер у Госпада Ісуса Хрыста, і будзеш збаўлены ты і дом твой».
 
— Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.

І гаварылі слова Госпадава яму і ўсім, хто ў доме ягоным.
 
И они возвестили слово Господа ему и его домашним.

І ў тую ж гадзіну ўначы ён, узяўшы іх, памыў ім раны, і адразу быў ахрышчаны сам і ўсе ягоныя.
 
В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.

І, завёўшы іх у дом свой, паставіў стол і радаваўся з усім домам, што паверыў у Бога.
 
Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.

А як настаў дзень, паслалі войты жандараў, кажучы: «Вызваль людзей гэтых».
 
Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом: — Освободите этих людей.

Ахоўнік жа паведаміў словы гэтыя Паўлу: «Войты паслалі, каб цяпер вызваліць вас. Дык, выйшаўшы, ідзіце ў супакоі».
 
Темничный страж сказал Павлу: — Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!

А Павал прамовіў да іх: «Нас, людзей Рымскіх, без суду зьбіўшы прынародна, кінулі ў вязьніцу, і цяпер цішком выганяюць нас? О, не! Але няхай самі, прыйшоўшы, вывядуць нас».
 
Но Павел сказал: — Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.

Жандары абвясьцілі словы гэтыя войтам, і тыя спалохаліся, пачуўшы, што яны — Рымляне.
 
Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.

І, прыйшоўшы, перапрашалі іх, і, вывеўшы, прасілі пайсьці з гораду.
 
Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.

Выйшаўшы ж з вязьніцы, яны прыйшлі да Лідзіі, і, убачыўшы братоў, суцяшалі іх, і пайшлі.
 
Выйдя из темницы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
10 [103]Мы. С этого момента Лука участвует в этом путешествии. Его участие в описываемых событиях заметно в ст. 10-17; 20:5-21:18; 27:1-28:16.
16 [104] — Букв.: духом Пифоном. Согласно одной из версий древнегреческого мифа, Пифоном называлась огромная змея, опустошавшая окрестности Дельф. Она сторожила дельфийский оракул и давала там прорицания до того, как ее убил Аполлон. Позже Пифоном стали называть духа прорицания, который овладевал людьми.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.