Дзеі 16 глава

Дзеі святых Апосталаў
Пераклад Чарняўскага 2017 → Новый русский перевод

 
 

І прыбыў ён у Дэрбу і Лістру. І вось, быў там адзін вучань, на імя Цімафей, сын веруючай жанчыны юдэйкі і бацькі грэка;
 
Павел пришёл в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а его отец был греком.

браты з Лістры і Іконіі добра пра яго сведчылі.
 
О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.

Яго Паўла захацеў узяць у дарогу з сабой і, прымаючы, абрэзаў яго дзеля юдэяў, якія былі ў тых мясцовасцях, бо ведалі яны ўсе, што бацька яго быў грэкам.
 
Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.

Калі ж праходзілі праз гарады, загадваў ім берагчы прынятыя Апосталамі і старэйшымі ў Ерузаліме пастановы.
 
Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.

І цэрквы ўмацоўваліся вераю, і штодзень раслі лікам.
 
Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.

Затым перайшлі яны Фрыгію і краіну Галатыйскую, бо Дух Святы забараніў ім прамаўляць слова ў Азіі.
 
Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.

Прыбыўшы ў ваколіцы Мізіі, спрабавалі ісці ў Бітынію, і Дух не дазволіў ім.
 
Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,

Перайшоўшы Мізію, яны накіраваліся ў Трааду.
 
и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.

І тут уночы Паўлу адкрылася ў з’яве: нейкі мацэдонец стаў перад ім і прасіў яго, кажучы: «Прыйдзі ў Мацэдонію, дапамажы нам!»
 
Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: «Приди в Македонию и помоги нам!»

Як пабачыў ён з’яву, мы, не марудзячы, вырашылі выправіцца ў Мацэдонію, перакананыя, што Госпад паклікаў нас дабравесціць ім.
 
После этого видения мы[103] решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.

Выплыўшы з Траады, паплылі мы проста ў Саматрацыю, а на другі дзень — у Неапаль;
 
Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.

а адтуль — у Піліпы, галоўны горад той часткі Мацэдоніі, [рымскую] калонію. У гэтым горадзе былі мы некалькі дзён.
 
Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.

А ў суботу выйшлі мы за горад да ракі, дзе звычайна моляцца, і, сеўшы, гутарылі з жанчынамі, што сабраліся.
 
В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.

І слухала адна богабаязная жанчына, імем Лідзія, родам з горада Тыятыры, што прадавала пурпур, і Госпад адчыніў ёй сэрца, каб успрымаць тое, што казаў Паўла.
 
Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл её сердце к тому, что говорил Павел.

І, калі была ахрышчана разам з домам сваім, папрасіла, кажучы: «Калі лічыце мяне вернай Госпаду, увайдзіце ў дом мой і застаньцеся», і змусіла нас.
 
После того как она и её домашние были крещены, она пригласила нас к себе. — Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.

І сталася, што, калі мы ішлі на малітву, пераняла нас нейкая дзяўчына, якая мела духа варажбы, і прыносіла яна многа даходу сваім гаспадарам, праракуючы.
 
Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем[104]. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.

Яна, бегучы за Паўлам і за намі, крычала: «Гэтыя людзі — паслугачы Бога Узвышняга, яны прапаведуюць нам дарогу збаўлення».
 
Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: — Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!

І рабіла яна гэта шмат дзён. Паўла ж, у роспачы, павярнуўся і сказаў: «Загадваю табе ў імя Ісуса Хрыста, выйдзі з яе!», і ў тую ж гадзіну ён выйшаў.
 
Она делала это изо дня в день, и когда Павлу всё это надоело, он обернулся и сказал духу: — Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из неё! В тот же момент дух её покинул.

Калі яе гаспадары ўбачылі, што надзея іх даходу знікла, дык, схапіўшы Паўлу і Сілу, завалаклі на рынак да начальнікаў
 
Когда её хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.

і, аддаўшы іх магістрату, сказалі: «Гэтыя людзі, хоць і юдэі, уводзяць у замяшанне наш народ
 
Они привели их к начальникам города и сказали: — Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.

і абвяшчаюць звычаі, якія нам не след прымаць ды выконваць, бо мы — рымляне».
 
Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

І сабраўся натоўп супраць іх, дык магістрат загадаў хвастаць іх кіямі, сцягнуўшы тунікі.
 
Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.

І, нанёсшы ім шматлікія раны, укінулі іх у вязніцу, загадваючы варце пільна іх вартаваць.
 
Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.

Атрымаўшы такі загад, вартавы кінуў іх ва ўнутраную вязніцу і ногі іх замкнуў у калоду.
 
Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.

Апоўначы Паўла і Сіла, молячыся, услаўлялі Бога, і іншыя вязні слухалі іх.
 
Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.

Раптам сталася вялікае трасенне, аж захісталіся падмуркі астрога, і адчыніліся ўсе дзверы, ды з усіх апалі путы.
 
Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.

Калі вартавы абудзіўся і ўбачыў дзверы астрога адчыненыя, выцягнуўшы меч, хацеў забіць сябе, думаючы, што вязні паўцякалі.
 
Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.

Тады Паўла закрычаў на ўвесь голас, кажучы: «Не рабі сабе нічога благога, бо мы ўсе тут».
 
Но Павел успел крикнуть: — Не губи себя! Мы все здесь!

Тады ён, запатрабаваўшы святла, ускочыў унутр ды ўпаў, дрыжучы, да ног Паўлы і Сілы.
 
Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.

І, вывеўшы іх вонкі, гаворыць: «Гаспадарове, што мне трэба рабіць, каб збавіцца?»
 
Он вывел их наружу и спросил: — Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?

І яны сказалі: «Увер у Госпада Ісуса Хрыста, і будзеш збаўлены ты і ўвесь дом твой».
 
— Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.

І расказалі слова Госпада яму і ўсім, што былі ў яго доме.
 
И они возвестили слово Господа ему и его домашним.

І, узяўшы іх у тую ж гадзіну ўначы, абмыў раны іх, і, не марудзячы, прыняў хрост разам з усімі сваімі.
 
В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.

І, калі ўвёў іх у дом свой, запрасіў да стала ды з усім домам сваім вельмі цешыўся, што ўверыў Богу.
 
Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.

І, калі настаў дзень, магістрат паслаў ліктараў сказаць: «Адпусціце гэтых людзей».
 
Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом: — Освободите этих людей.

Вартавы астрога перадаў Паўлу гэтыя словы: «Магістрат прыслаў, каб выпусціць вас. Дык выйдзіце цяпер ды ідзіце ў супакоі».
 
Темничный страж сказал Павлу: — Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!

Але Паўла сказаў ім: «Збіўшы нас прылюдна без суда, хоць мы — рымскія грамадзяне, яны кінулі нас у астрог, а цяпер цішком выпускаюць? О не! Хай прыйдуць і самі выведуць нас».
 
Но Павел сказал: — Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.

Ліктары перадалі гэтыя словы магістрату. Дык тыя спалохаліся, пачуўшы, што гэта рымляне,
 
Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.

і, прыйшоўшы, перапрасілі іх ды, вывеўшы, прасілі, каб яны пакінулі горад.
 
Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.

Яны ж, выйшаўшы з вязніцы, пайшлі да Лідзіі, пабачыліся з братамі, суцешылі іх і выправіліся ў дарогу.
 
Выйдя из темницы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
10 [103]Мы. С этого момента Лука участвует в этом путешествии. Его участие в описываемых событиях заметно в ст. 10-17; 20:5-21:18; 27:1-28:16.
16 [104] — Букв.: духом Пифоном. Согласно одной из версий древнегреческого мифа, Пифоном называлась огромная змея, опустошавшая окрестности Дельф. Она сторожила дельфийский оракул и давала там прорицания до того, как ее убил Аполлон. Позже Пифоном стали называть духа прорицания, который овладевал людьми.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.