По Иоанну 20 глава

Евангелие по Иоанну
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

В первый день недели, рано утром, когда еще было темно, пришла к гробнице Мария Магдалина. Камень от входа в гробницу был отвален. Увидев это,

Рано-вранці у перший день тижня, ще затемно Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто.

она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!»

Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».

Петр и тот ученик сразу же вышли из дома и поспешили к гробнице.

Петро з тим учнем одразу ж пішли туди.

Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы.

Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший.

Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел.

Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.

Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены,

6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці.

и платок, которым повязывают голову покойника.1 Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них.

Тогда и ученик, прибежавший к гробнице первым, вошел в нее. Он тоже всё увидел и поверил.

Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив.

(Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.)

Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.

После этого ученики вернулись домой.

Після цього учні повернулися додому.

А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу

Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину,

и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах.

і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати.

«Что ты плачешь, женщина?» — спросили они Марию. «Унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его», — ответила она.

Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його».

Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его.

Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.

«Что ты плачешь, женщина? — спросил Иисус. — Кого ищешь?» «Господин, — сказала она, думая, что это садовник, — если это ты унес Его, то скажи, где положил Его, и я заберу Его».

Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».

«Мария!» — позвал Иисус. «Раввуни!» — воскликнула она и повернулась к Нему. ( Сказано это было по-еврейски и означало «Учитель».)

Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!»

«Не удерживай Меня, — остановил ее Иисус, — ведь Я еще не восходил к Отцу. Пойди к братьям Моим и скажи: „Я восхожу к Тому, Кто Отец Мой и Кто ваш Отец тоже, Он Бог Мой и ваш Бог“».

Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх [69] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”».

Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей.

Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.

Вечером того же первого дня недели, когда ученики Его собрались вместе и из страха перед иудейскими властями заперли двери, вдруг пришел Иисус, стал среди них и сказал им: «Мир вам!»

Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!»

Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа.

Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа.

«Мир вам! — повторил [Иисус]. — Как Меня Отец послал, так и Я посылаю вас».

Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас».

Сказав это, дунул Он на них и добавил: «Примите Духа Святого!

Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.

Кому вы простите грехи, тому они простятся, а на ком оставите, на том они и останутся».

Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».

Фома же по прозвищу Близнец, тоже один из Двенадцати, не был с ними, когда приходил Иисус.

Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком,[70] не було разом з усіма, коли приходив Ісус.

И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем,2 пока не вложу руку мою в рану у Него на боку».

Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»

Через восемь дней снова были Его ученики вместе. Теперь был с ними и Фома. Вдруг опять пришел к ним Иисус, хотя и была заперта дверь. Стал Он среди них и сказал: «Мир вам!»

Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!»

А потом Он обратился к Фоме: «Вот руки Мои, прикоснись к ним пальцем твоим.3 Протяни руку свою и вложи ее в рану Мою на боку. Не сомневайся более, но верь!»4

Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір».

«Господь мой и Бог мой!» — воскликнул Фома.

І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!»

А Иисус сказал ему: «Ты потому поверил, что увидел Меня? Блаженны те, кто поверил, не видев».

Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».

Много и других знамений, которые не описаны в книге этой, сотворил Иисус перед учениками [Своими].

Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі.

А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его.

Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

7 [1] — Букв.: который был на голове Его.

25 [2] — Букв.: не вложу палец мой в рану/след от гвоздей.

27 [3] — Букв.: протяни палец твой сюда и посмотри на руки Мои.

27 [4] — Букв.: и не будь неверующим, но верующим.

« 19 глава 21 глава »