По Иоанну 20 глава

Евангелие по Иоанну
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

В первый день недели, рано утром, когда еще было темно, пришла к гробнице Мария Магдалина. Камень от входа в гробницу был отвален. Увидев это,

А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.

она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!»

Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“

Петр и тот ученик сразу же вышли из дома и поспешили к гробнице.

Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.

Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы.

Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел.

І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.

Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены,

Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,

и платок, которым повязывают голову покойника.1 Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них.

і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.

Тогда и ученик, прибежавший к гробнице первым, вошел в нее. Он тоже всё увидел и поверил.

Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.

(Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.)

Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.

После этого ученики вернулись домой.

І учні верну́лися знову до се́бе.

А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу

А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.

и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах.

І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.

«Что ты плачешь, женщина?» — спросили они Марию. «Унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его», — ответила она.

І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.

Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его.

І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.

«Что ты плачешь, женщина? — спросил Иисус. — Кого ищешь?» «Господин, — сказала она, думая, что это садовник, — если это ты унес Его, то скажи, где положил Его, и я заберу Его».

Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“

«Мария!» — позвал Иисус. «Раввуни!» — воскликнула она и повернулась к Нему. ( Сказано это было по-еврейски и означало «Учитель».)

Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“

«Не удерживай Меня, — остановил ее Иисус, — ведь Я еще не восходил к Отцу. Пойди к братьям Моим и скажи: „Я восхожу к Тому, Кто Отец Мой и Кто ваш Отец тоже, Он Бог Мой и ваш Бог“».

Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“

Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей.

Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

Вечером того же первого дня недели, когда ученики Его собрались вместе и из страха перед иудейскими властями заперли двери, вдруг пришел Иисус, стал среди них и сказал им: «Мир вам!»

Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“

Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа.

І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.

«Мир вам! — повторил [Иисус]. — Как Меня Отец послал, так и Я посылаю вас».

Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“

Сказав это, дунул Он на них и добавил: «Примите Духа Святого!

Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!

Кому вы простите грехи, тому они простятся, а на ком оставите, на том они и останутся».

Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

Фома же по прозвищу Близнец, тоже один из Двенадцати, не был с ними, когда приходил Иисус.

А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.

И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем,2 пока не вложу руку мою в рану у Него на боку».

Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“

Через восемь дней снова были Его ученики вместе. Теперь был с ними и Фома. Вдруг опять пришел к ним Иисус, хотя и была заперта дверь. Стал Он среди них и сказал: «Мир вам!»

За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“

А потом Он обратился к Фоме: «Вот руки Мои, прикоснись к ним пальцем твоим.3 Протяни руку свою и вложи ее в рану Мою на боку. Не сомневайся более, но верь!»4

Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“

«Господь мой и Бог мой!» — воскликнул Фома.

А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“

А Иисус сказал ему: «Ты потому поверил, что увидел Меня? Блаженны те, кто поверил, не видев».

Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

Много и других знамений, которые не описаны в книге этой, сотворил Иисус перед учениками [Своими].

Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его.

Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

7 [1] — Букв.: который был на голове Его.

25 [2] — Букв.: не вложу палец мой в рану/след от гвоздей.

27 [3] — Букв.: протяни палец твой сюда и посмотри на руки Мои.

27 [4] — Букв.: и не будь неверующим, но верующим.

« 19 глава 21 глава »