По Иоанну 20 глава

Евангелие по Иоанну
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

В первый день недели, рано утром, когда еще было темно, пришла к гробнице Мария Магдалина. Камень от входа в гробницу был отвален. Увидев это,

Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.

она побежала, нашла Симона Петра и другого ученика, которого Иисус особенно любил, и сказала им: «Унесли Господа нашего из гробницы, а где положили Его — не знаем!»

Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»

Петр и тот ученик сразу же вышли из дома и поспешили к гробнице.

Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.

Сначала они бежали вместе, но тот ученик, бежавший быстрее, чем Петр, оказался первым у гробницы.

Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;

Нагнувшись, он заглянул в склеп и увидел лежавшие там погребальные пелены, но внутрь он не вошел.

нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.

Тут следом за ним прибежал и Симон Петр. Он вошел в гробницу и увидел там и погребальные пелены,

Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,

и платок, которым повязывают голову покойника.1 Платок был свернут и лежал не вместе с пеленами, а отдельно от них.

а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.

Тогда и ученик, прибежавший к гробнице первым, вошел в нее. Он тоже всё увидел и поверил.

Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.

(Тогда они еще не понимали, что по Писанию Иисус должен был воскреснуть из мертвых.)

Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.

После этого ученики вернулись домой.

Тож повернулись учні знов до себе.

А Мария стояла у гробницы и плакала. Обливаясь слезами, она заглянула, наклонившись, в гробницу

Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,

и увидела двух ангелов в белых одеждах. Они сидели там, где прежде лежало тело Иисуса: один — в изголовье, а другой — в ногах.

і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.

«Что ты плачешь, женщина?» — спросили они Марию. «Унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его», — ответила она.

І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»

Сказав это, она оглянулась и увидела стоявшего позади нее Иисуса. Но она не узнала Его.

Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.

«Что ты плачешь, женщина? — спросил Иисус. — Кого ищешь?» «Господин, — сказала она, думая, что это садовник, — если это ты унес Его, то скажи, где положил Его, и я заберу Его».

І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»

«Мария!» — позвал Иисус. «Раввуни!» — воскликнула она и повернулась к Нему. ( Сказано это было по-еврейски и означало «Учитель».)

Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»

«Не удерживай Меня, — остановил ее Иисус, — ведь Я еще не восходил к Отцу. Пойди к братьям Моим и скажи: „Я восхожу к Тому, Кто Отец Мой и Кто ваш Отец тоже, Он Бог Мой и ваш Бог“».

А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

Мария Магдалина поспешила к ученикам и сказала: «Я видела Господа». И она передала им всё то, что сказал Он ей.

І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що він це їй повідав.

Вечером того же первого дня недели, когда ученики Его собрались вместе и из страха перед иудейскими властями заперли двери, вдруг пришел Иисус, стал среди них и сказал им: «Мир вам!»

А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»

Сказав это, Он показал им и руки Свои, и бок Свой. Ученики были вне себя от радости, когда увидели Господа.

Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.

«Мир вам! — повторил [Иисус]. — Как Меня Отец послал, так и Я посылаю вас».

І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»

Сказав это, дунул Он на них и добавил: «Примите Духа Святого!

Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!

Кому вы простите грехи, тому они простятся, а на ком оставите, на том они и останутся».

Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»

Фома же по прозвищу Близнец, тоже один из Двенадцати, не был с ними, когда приходил Иисус.

Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.

И он, когда другие ученики говорили ему: «Мы видели Господа», сказал: «Не поверю, пока сам не увижу на руках Его ран от гвоздей и не коснусь их пальцем,2 пока не вложу руку мою в рану у Него на боку».

Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»

Через восемь дней снова были Его ученики вместе. Теперь был с ними и Фома. Вдруг опять пришел к ним Иисус, хотя и была заперта дверь. Стал Он среди них и сказал: «Мир вам!»

По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»

А потом Он обратился к Фоме: «Вот руки Мои, прикоснись к ним пальцем твоим.3 Протяни руку свою и вложи ее в рану Мою на боку. Не сомневайся более, но верь!»4

А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»

«Господь мой и Бог мой!» — воскликнул Фома.

І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»

А Иисус сказал ему: «Ты потому поверил, что увидел Меня? Блаженны те, кто поверил, не видев».

І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»

Много и других знамений, которые не описаны в книге этой, сотворил Иисус перед учениками [Своими].

Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.

А об этом написано, чтобы поверили вы, что Иисус есть Мессия, Сын Божий, и чтобы, веруя, обрели жизнь во имя Его.

А ції — списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім'я.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

7 [1] — Букв.: который был на голове Его.

25 [2] — Букв.: не вложу палец мой в рану/след от гвоздей.

27 [3] — Букв.: протяни палец твой сюда и посмотри на руки Мои.

27 [4] — Букв.: и не будь неверующим, но верующим.

« 19 глава 21 глава »