По Иоанну 4 глава

Евангелие по Иоанну
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

[1-2] К тому времени до фарисеев дошел слух, что у Иисуса больше учеников и большее число людей крестит Он, чем Иоанн (крестил, правда, не Сам Иисус, а ученики его). Узнав об этой молве,1

Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан.

(Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні).

Иисус покинул Иудею и вновь отправился в Галилею.

Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї.

Путь Его лежал через Самарию,

По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.

и случилось Ему дойти до самаритянского города Сихарь, что рядом с тем известным полем, которое Иаков2 выделил сыну своему Иосифу.

В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу.

Был там колодец3 Иакова. Уставший от дороги, Иисус присел около него. Дело было в полдень.

Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці.

Пришла туда за водой какая-то женщина самарянская. Иисус попросил ее: «Дай Мне напиться!»

Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися».

(Учеников Его не было тогда: они ушли в город купить еды.)

Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.

«Как?! Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, пить?» — удивилась женщина (иудеи ведь не имели дел с самаритянами).4

Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами [20]).

«Если бы знала ты, что Бог дарует, если бы знала, Кто просит у тебя напиться, — ты и сама попросила бы Его, и Он дал бы тебе живой воды», — ответил Иисус.

Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».

«Тебе, Господин, и зачерпнуть-то нечем, — промолвила [женщина], — а колодец так глубок — откуда же взять Тебе „живую воду“5?

11-12 «Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?»

Разве больше Ты отца нашего Иакова, давшего нам этот колодец, из которого и сам он пил, и его сыновья, и скот свой они поили? »

Иисус сказал на это: «Кто эту пьет воду, тот снова захочет пить.

На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує.

Но кто выпьет воды, которую Я дам ему, забудет тот, что такое жажда.6 Вода, которую дам Я, станет тем неиссякающим ключом, который будет бить в нем на всем пути его к вечной жизни».7

Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя».

«Так дай же мне, Господин, — попросила женщина, — воды Твоей, чтобы не хотелось уже мне больше пить и не нужно было ходить сюда за водой».

Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».

«Ступай, позови своего мужа, — ответил Иисус, — и вместе с ним приходи сюда».

Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди».

«Нет у меня мужа», — сказала она Ему. «Правильно говоришь ты, — заметил Иисус, — нет у тебя мужа.

«У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка.

Было у тебя уже пять мужей, а тот, с кем теперь ты живешь, не муж тебе; ты правду сказала».

У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».

«Я вижу, Господин, что Ты пророк! — удивилась женщина. —

Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк [21]!

Объясни тогда, почему наши предки на этой горе совершали свои богослужения,8 а вы, иудеи, говорите, что место, где следует это делать, — в Иерусалиме?»

Наші батьки йшли на цю гору [22] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».

Иисус ответил: «Верь мне, женщина: недалеко уже время,9 когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.

Вы ведь, самаритяне, и не знаете, чему поклоняетесь, а мы знаем, недаром от иудеев — спасение.

Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.

Близко время, и даже наступило уже оно, когда истинно почитающие Отца будут в духе и истине поклоняться Ему — такого Он ждет поклонения.10

Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.

Бог — это дух, и те, кто хочет поклоняться Ему, должны поклоняться в духе и истине».

Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».

«Я знаю, — отозвалась женщина, — что придет Мессия, то есть Христос.11 Вот Он и объяснит нам всё, когда придет».

Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все».

Тогда Иисус сказал: «ЭТО Я,12 Я, говорящий теперь с тобой».

Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».

В это время вернулись как раз ученики Его. Удивились они, увидев, что разговаривает Иисус с женщиной, но никто не решился спросить, почему Он заговорил с ней и о чем.

В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»

Женщина та оставила свой кувшин и ушла в город; и стала она там говорить людям:

Жінка залишила свій глечик й, повернувшисть до міста, сказала людям:

«Пойдите, посмотрите на Человека, Который рассказал мне про всё, что я делала прежде. Уж не Христос ли Он?»

«Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».

Люди вышли из города и направились к Нему.

Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.

Ученики тем временем просили Его: «Равви, поешь что-нибудь! »

Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»

Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о какой не знаете вы».

Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо».

В недоумении спрашивали они друг друга: «Не приносил ли кто поесть Ему?»

І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»

Иисус же продолжал: «Исполнить волю Пославшего Меня и дело Его завершить13 — вот пища Моя.

Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.

Не говорите ли вы: „Пройдет четыре месяца, и наступит жатва“? Но оглянитесь, говорю вам, посмотрите на нивы: побелели они, созрели для жатвы.

Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив.

Так что получает уже жнец награду свою, собирая урожай для вечной жизни, и могут радоваться вместе и сеятель, и жнец.

Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.

Справедлива пословица: „Один сеет, а другой жнет“.

І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”.

Я послал вас жать то, над чем не вы трудились, а другие, они трудились, но суждено вам разделить с ними плоды трудов их».

Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».

А та самаритянка продолжала свидетельствовать повсюду: «Он рассказал мне всё, что я делала прежде ». И многие жители города того уверовали в Него,

Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті».

поэтому, когда самаритяне пришли к Иисусу, они попросили Его побыть с ними. Он оставался у них два дня,

Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні.

и тогда еще больше людей уверовало в Иисуса, после того, как сами они услышали Его.

І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав.

Они говорили той женщине: «Не с твоих уже слов веруем, но потому, что сами слышали Его. Теперь мы знаем: Он воистину Спаситель мира».

Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».

Через два дня Иисус ушел оттуда в Галилею

Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї,

(Он ведь Сам говорил ученикам Своим, что не признают пророка в отечестве его).

бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні.

Многие галилеяне тоже были на празднике в Иерусалиме и видели все чудеса, которые совершил там Иисус, потому с радостью встретили они Его у себя в Галилее.

Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.

Иисус потом вновь появился в Кане, в том самом селении галилейском, где он превратил однажды воду в вино. Там остановился в то время царедворец, у которого в Капернауме страдал от тяжелой болезни сын.

Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син.

Прослышав, что Иисус опять пришел из Иудеи в Галилею, отец явился к Нему и стал просить Его пойти в Капернаум, дабы исцелить сына его, который уже при смерти.

Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.

«Неужели не уверует из вас никто, не увидев знамений и чудес?» — отозвался на эту просьбу Иисус.

Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене».

Царедворец торопил: «Господин! Пойдем скорее, пока не умерло дитя мое».

Чиновник змолився: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»

«Иди домой, — ответил ему Иисус, — жив твой сын и будет здоров ». Поверил человек тот словам Иисуса и пошел.

І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому.

Был он еще в пути, когда встретили его слуги и сказали, что мальчик жив и здоров.

По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав.

Отец спросил, в котором часу стало легче его сыну. «Вчера около часа дня оставила его лихорадка», — ответили слуги.

Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні».

Понял отец, что в тот самый час произошло исцеление, когда Иисус сказал ему: «Жив твой сын и будет здоров ». Уверовал царедворец в Иисуса, а с ним и весь дом его.

І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина.

Это было второе чудесное знамение в Галилее, которое совершил Иисус по возвращении из Иудеи.

Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: поэтому, когда узнал Иисус (в некот. рукописях: Господь), что услышали фарисеи…

5 [2] — См. в Словаре Иаков.

6 [3] — Или: источник; то же ниже здесь и в ст. 14.

9 [4] — Друг. возм. пер.: иудеи не пользуются общей посудой с самаритянами.

11 [5] — В обычном словоупотреблении выражение «живая вода» — проточная ключевая вода (ср. Быт 26:19). Женщина-самаритянка, как видно, не понимает слов Иисуса, думая, что Он говорит о проточной воде, однако Иисус при этом имеет в виду несопоставимо большее.

14 [6] — Букв.: не будет жаждать вовек.

14 [7] — Букв.: источником воды, бьющей ключом в жизнь вечную. Здесь, говоря о живой воде, Иисус, как видно, имеет в виду Себя Самого (Ин 7:37). Присутствие Иисуса в человеке поддерживает его духовно, чтобы мог он обрести жизнь вечную.

20 [8] — Букв.: поклонялись.

21 [9] — Букв.: приходит час; то же в ст. 23.

23 [10] — Или: ибо они и есть те почитатели, которых ищет Отец.

25 [11] — Или: Помазанник.

26 [12] — В Евангелии по Иоанну греч. выражение эго эйми — Я ЕСМЬ (слав. «Аз есмь») — связано с формулой самооткровения Бога в ВЗ: «Я — Тот, Кто существует (вечно)» (Втор 32:39; Ис 43:10), оно напоминает о том имени, которое Бог открыл Моисею, как одно из Своих имен (Исх 3:13).

34 [13] — Или: совершить.

« 3 глава 5 глава »