Дії 22 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Перевод Еп. Кассиана

„Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

Мужи братья и отцы, выслушайте мою нынешнюю перед вами защиту.

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

Услышав, что он начал свое обращение к ним на еврейском языке, они стали еще тише.

„Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

И он сказал: я — Иудей, рожденный в Тарсе Киликийском, но воспитанный в этом городе, у ног Гамалиила, наставленный во всей точности отеческого Закона, ревнитель по Боге, как все вы сегодня.

Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

На этот Путь я воздвигнул смертельное гонение, заключая в узы и предавая в тюрьмы как мужчин, так и женщин,

як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

в чем и первосвященник мне свидетель и весь совет старейшин; получив от них и письма к братьям, я шел в Дамаск с тем, чтобы и там находящихся привести в узах в Иерусалим для наказания.

І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

И было со мной, когда я шел и приближался к Дамаску: около полудня внезапно воссиял с неба сильный свет вокруг меня,

І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

и я упал на землю и услышал голос, говорящий мне: «Саул, Саул, что ты Меня гонишь?»

А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

И я ответил: «кто Ты, Господи?» И Он сказал мне: «Я — Иисус Назорей, Которого ты гонишь».

А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

Бывшие со мной свет видели, но голоса Того, Кто мне говорил, не слышали.

А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

И я сказал: «что мне делать, Господи?» Господь же сказал мне: «встань и иди в Дамаск и там тебе будет сказано о всём, что назначено тебе делать»,

А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

И пока я ничего не видел от славы света того, бывшие со мной за руку привели меня в Дамаск.

А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

А некий Анания, муж благочестивый по Закону, имеющий доброе свидетельство от всех местных Иудеев,

до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

пришел ко мне и, подойдя, сказал мне: «Саул, брат, прозри!» И я в тот же час прозрел и устремил взор на него.

І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

А он сказал: «Бог отцов наших предназначил тебя познать волю Его и увидеть Праведного и услышать голос из уст Его,

Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

потому что ты будешь свидетелем Ему пред всеми людьми о том, что ты видел и слышал.

А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

И теперь, что ты медлишь? Восстав, крестись и смой грехи твои, призвав имя Его».

І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

И было со мной по возвращении в Иерусалим, когда я молился в храме: пришел я в исступление

і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

и увидел Его, и Он говорил мне: «поспеши и выйди скорее из Иерусалима, потому что не примут твоего свидетельства о Мне».

А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

сказал: «Господи, они знают, что я заключал в тюрьмы и бил в синагогах верующих в Тебя;

А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

и когда проливалась кровь Стефана, свидетеля Твоего, я и сам стоял тут же и сочувствовал и стерег одежды убивавших его».

Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

И Он сказал мне: «иди, потому что Я пошлю тебя далеко к язычникам».

І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

До этого слова они его слушали, а тогда возвысили голос свой, говоря: долой с земли такого! Нельзя ему жить!

І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

И пока они кричали и потрясали одеждами и бросали пыль в воздух,

то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

трибун велел ввести его в казарму, сказав подвергнуть его допросу под бичем, чтобы узнать, по какой причине они так кричали на него.

І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

Когда же растянули его для бичевания, Павел сказал присутствовавшему сотнику: можно ли вам бичевать человека, Римского гражданина, и не осужденного?

Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

Услышав это, сотник явился к трибуну и доложил ему: что ты собираешься делать? Ведь человек этот Римский гражданин.

Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

Тогда трибун подошел и сказал ему: скажи мне, ты Римский гражданин? Он сказал: да.

Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

И трибун ответил: я за большие деньги приобрел это гражданство. Павел же сказал: а я и родился гражданином.

І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

И тотчас же отступили от него собиравшиеся его пытать, а трибун испугался, узнав, что Павел Римский гражданин, а он связал его.

А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

На другой день, желая узнать точно, в чем обвиняют его Иудеи, он освободил его от уз и велел собраться первосвященникам и всему синедриону и, приведя Павла, поставил его перед ними.

« 21 глава 23 глава »