Римлян 8 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Огієнка → В переводе Лутковского

Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,

Стало быть, ныне вовсе неподсудны те, что во Христе Иисусе,

бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.

ибо закон Духа, дарующего жизнь во Христе Иисусе, освободил нас от закона греха и смерти.

Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

Для закона (Моисея), ослабленного плотью, это оказалось невозможным, поэтому из-за (человеческого) греха Бог послал в подобии греховной плоти Своего Собственного Сына осудить грех во плоти,

щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.

дабы праведность, предписанная законом, исполнилась в нас, сообразующих свои поступки не с плотью, а с духом.

Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.

В самом деле, те, что живут, сообразуясь с плотью, — помышляют о плотском, те же, что сообразуются с духом, — о духовном,

Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

плотские же помыслы — это смерть, а помыслы о духовном — это жизнь и мир,

думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

потому что плотские помыслы враждебны Богу, ибо плоть не хочет, да и не может покориться закону Божьему,

І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.

и те, что живут, сообразуясь с плотью, угодны Богу быть не могут.

А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

Вы же сообразуетесь не с плотью, а с духом, поскольку Дух Божий обитает в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот не принадлежит Ему.

А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

Если же Христос в вас, то хотя из-за греха тело умерло, но дух жив благодаря праведности,

А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

и поскольку Дух Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, обитает в вас, Дух Того, Кто воскресил Христа из мертвых, оживит и ваши смертные тела Духом Своим, обитающим в вас.

Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;

Таким образом, братья, мы не должники плоти, чтобы жить, сообразуясь с плотью,

бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.

ибо, если вы живёте, сообразуясь с плотью, можете погибнуть, если же духом умертвите деятельность тела, будете жить,

Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

поскольку все, ведомые Духом Божьим, — сыновья Божьи.

бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“

Вы не приняли вновь — из страха — дух рабства, но восприняли Дух усыновления, пребывая в котором, мы взываем: Авва, Отче!

Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.

Сам Дух вместе с нашим духом свидетельствует, что мы — дети Божьи,

А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.

а если дети, то и наследники: наследники Божьи, наследники вместе с Христом, поскольку с Ним вместе страдаем, дабы вместе с Ним быть и прославленными.

Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

Ибо, полагаю, нынешние страдания ничто по сравнению с будущей славой, которая откроется в вас;

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

вся природа трепетно уповает на откровение (славы) детей Божьих,

бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

ибо природа не сама покорилась суетности бытия, но волею Того, Кто покорил её;

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

покорилась в надежде, что и она, природа, будет призвана из рабства тления к свободе славы детей Божьих.

Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

Ведь мы знаем, что вся природа совокупно до сих пор стенает и мучается, как в муках рождения,

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

но не только: мы сами, хоть и имеем в основе Дух (Святой), молча стенаем, уповая на усыновление, на освобождение нашего тела (из рабства тления),

Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?

ибо мы были спасены в надежде. Надежда же, когда она очевидна, — не надежда; ведь кому она очевидна, зачем ему надеяться?

А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

Если же мы надеемся не на очевидное, то действительно уповаем,

Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.

а также и Дух (Святой) укрепляет бессилие наше, ибо мы не знаем даже, о чём и как мы должны молиться, но Сам Дух ходатайствует о нас воздыханиями неизреченными.

А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

Тот же, Кто испытывает сердца, знает, о чём думает Дух, потому что Он по воле Божьей ходатайствует о святых.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

А мы знаем, что любящим Бога, призванным по изволению Его, Он во всём споспешествует ко благу,

Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.

потому что в предвидении Своем Он предопределил им быть подобными образу Сына Своего, Который станет во главе многих братьев;

А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.

а кого предопределил — того и призвал, кого призвал — того и оправдал, кого же оправдал — того и прославил.

Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

Итак, что скажем на это? Если Бог за нас, кто против нас?

Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?

И Тот, Кто Сына Своего не пощадил, но предал Его (смерти) за всех нас, не дарует ли нам вместе с Ним все остальное?

Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

Кто обвинит избранников Божьих? — Бог оправдывающий.

Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.

Кто осудит? — Христос Иисус, Который умер, но воскрес и, будучи одесную от Бога, ходатайствует за нас.

Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?

Что отлучит нас от любви Христовой: скорбь ли, невзгоды, преследования, голод, лишения, напасти или меч (палача)?

Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.

Как написано: из-за Тебя нас убивают каждый день, словно овец, ведомых на заклание.

Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

Но все это мы преодолеваем благодаря Тому, Кто возлюбил нас,

Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,

ибо я убежден, что ни смерть, ни жизнь, ни ангелы, ни демоны, ни настоящее, ни будущее, никакие силы —

ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

ни высшие, ни низшие — и ничто другое во вселенной не сможет отлучить нас от любви Божьей во Христе Иисусе, Господе нашем.

« 7 глава 9 глава »