Римлян 8 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Українська Біблія. Турконяк → В переводе Лутковского

Тож немає тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі [ходять не за тілом, а за Духом].

Стало быть, ныне вовсе неподсудны те, что во Христе Иисусе,

Тому що Закон Духа, тобто життя в Ісусі Христі, визволив тебе від закону гріха і смерті.

ибо закон Духа, дарующего жизнь во Христе Иисусе, освободил нас от закона греха и смерти.

Адже що було неможливе для Закону через немічність тіла, — Бог, пославши Свого Сина в подобі гріховного тіла і задля гріха, засудив гріх у тілі,

Для закона (Моисея), ослабленного плотью, это оказалось невозможным, поэтому из-за (человеческого) греха Бог послал в подобии греховной плоти Своего Собственного Сына осудить грех во плоти,

щоб оправдання Закону здійснилося в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом.

дабы праведность, предписанная законом, исполнилась в нас, сообразующих свои поступки не с плотью, а с духом.

Тому що ті, котрі за тілом, думають про тілесне, а ті, які за Духом, — про духовне.

В самом деле, те, что живут, сообразуясь с плотью, — помышляют о плотском, те же, что сообразуются с духом, — о духовном,

Адже тілесні задуми — то смерть, а задуми Духа — то життя і мир,

плотские же помыслы — это смерть, а помыслы о духовном — это жизнь и мир,

оскільки тілесні задуми — ворожнеча проти Бога, тому що вони не коряться Божому Законові, та й не можуть.

потому что плотские помыслы враждебны Богу, ибо плоть не хочет, да и не может покориться закону Божьему,

І ті, хто живе по-тілесному, догодити Богові не можуть.

и те, что живут, сообразуясь с плотью, угодны Богу быть не могут.

Ви живете не по-тілесному, а Духом, тому що Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його.

Вы же сообразуетесь не с плотью, а с духом, поскольку Дух Божий обитает в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот не принадлежит Ему.

А коли Христос є в вас, то хоча тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність.

Если же Христос в вас, то хотя из-за греха тело умерло, но дух жив благодаря праведности,

Якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим Духом, Який живе у вас.

и поскольку Дух Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, обитает в вас, Дух Того, Кто воскресил Христа из мертвых, оживит и ваши смертные тела Духом Своим, обитающим в вас.

Тому, брати, ми не боржники тіла, щоби по-тілесному жити.

Таким образом, братья, мы не должники плоти, чтобы жить, сообразуясь с плотью,

Бо якщо живете по-тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

ибо, если вы живёте, сообразуясь с плотью, можете погибнуть, если же духом умертвите деятельность тела, будете жить,

Адже всі, яких веде Божий Дух, — сини Божі.

поскольку все, ведомые Духом Божьим, — сыновья Божьи.

Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!

Вы не приняли вновь — из страха — дух рабства, но восприняли Дух усыновления, пребывая в котором, мы взываем: Авва, Отче!

Сам Дух свідчить нашому духові, що ми — діти Божі.

Сам Дух вместе с нашим духом свидетельствует, что мы — дети Божьи,

Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, — спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.

а если дети, то и наследники: наследники Божьи, наследники вместе с Христом, поскольку с Ним вместе страдаем, дабы вместе с Ним быть и прославленными.

Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися нам.

Ибо, полагаю, нынешние страдания ничто по сравнению с будущей славой, которая откроется в вас;

Усе творіння з надією очікує з’явлення Божих синів.

вся природа трепетно уповает на откровение (славы) детей Божьих,

Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією,

ибо природа не сама покорилась суетности бытия, но волею Того, Кто покорил её;

що саме творіння буде визволене від рабства тління — для свободи слави дітей Божих.

покорилась в надежде, что и она, природа, будет призвана из рабства тления к свободе славы детей Божьих.

Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині.

Ведь мы знаем, что вся природа совокупно до сих пор стенает и мучается, как в муках рождения,

Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла.

но не только: мы сами, хоть и имеем в основе Дух (Святой), молча стенаем, уповая на усыновление, на освобождение нашего тела (из рабства тления),

Адже ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією, бо хіба надіється хтось на те, що бачить?

ибо мы были спасены в надежде. Надежда же, когда она очевидна, — не надежда; ведь кому она очевидна, зачем ему надеяться?

Коли ж надіємося на те, чого не бачимо, то з терпінням очікуємо його.

Если же мы надеемся не на очевидное, то действительно уповаем,

Отак і Дух допомагає нам у наших немочах, адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається [за нас] невимовними зітханнями.

а также и Дух (Святой) укрепляет бессилие наше, ибо мы не знаем даже, о чём и как мы должны молиться, но Сам Дух ходатайствует о нас воздыханиями неизреченными.

А Той, Хто досліджує серця, знає, які бажання Духа, бо Він заступається за святих з Божої волі.

Тот же, Кто испытывает сердца, знает, о чём думает Дух, потому что Он по воле Божьей ходатайствует о святых.

Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра.

А мы знаем, что любящим Бога, призванным по изволению Его, Он во всём споспешествует ко благу,

Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів,

потому что в предвидении Своем Он предопределил им быть подобными образу Сына Своего, Который станет во главе многих братьев;

а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив.

а кого предопределил — того и призвал, кого призвал — того и оправдал, кого же оправдал — того и прославил.

Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?

Итак, что скажем на это? Если Бог за нас, кто против нас?

Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього?

И Тот, Кто Сына Своего не пощадил, но предал Его (смерти) за всех нас, не дарует ли нам вместе с Ним все остальное?

Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог — Той, Хто оправдує!

Кто обвинит избранников Божьих? — Бог оправдывающий.

А хто судитиме? Ісус Христос, Який помер і воскрес, Який по правиці Бога, — Він і заступається за нас!

Кто осудит? — Христос Иисус, Который умер, но воскрес и, будучи одесную от Бога, ходатайствует за нас.

Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Что отлучит нас от любви Христовой: скорбь ли, невзгоды, преследования, голод, лишения, напасти или меч (палача)?

Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз.

Как написано: из-за Тебя нас убивают каждый день, словно овец, ведомых на заклание.

Але в цьому всьому перемагаємо — завдяки Тому, Хто нас полюбив.

Но все это мы преодолеваем благодаря Тому, Кто возлюбил нас,

Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

ибо я убежден, что ни смерть, ни жизнь, ни ангелы, ни демоны, ни настоящее, ни будущее, никакие силы —

ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!

ни высшие, ни низшие — и ничто другое во вселенной не сможет отлучить нас от любви Божьей во Христе Иисусе, Господе нашем.

« 7 глава 9 глава »