Римлян 8 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → В переводе Лутковского

Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.

Стало быть, ныне вовсе неподсудны те, что во Христе Иисусе,

Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.

ибо закон Духа, дарующего жизнь во Христе Иисусе, освободил нас от закона греха и смерти.

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, — пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

Для закона (Моисея), ослабленного плотью, это оказалось невозможным, поэтому из-за (человеческого) греха Бог послал в подобии греховной плоти Своего Собственного Сына осудить грех во плоти,

щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

дабы праведность, предписанная законом, исполнилась в нас, сообразующих свои поступки не с плотью, а с духом.

Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове.

В самом деле, те, что живут, сообразуясь с плотью, — помышляют о плотском, те же, что сообразуются с духом, — о духовном,

Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру;

плотские же помыслы — это смерть, а помыслы о духовном — это жизнь и мир,

тому що прагнення тіла вороже Богові — бо не кориться законові Божому, та й не може.

потому что плотские помыслы враждебны Богу, ибо плоть не хочет, да и не может покориться закону Божьему,

Тілесні не можуть подобатись Богові.

и те, что живут, сообразуясь с плотью, угодны Богу быть не могут.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.

Вы же сообразуетесь не с плотью, а с духом, поскольку Дух Божий обитает в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот не принадлежит Ему.

А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

Если же Христос в вас, то хотя из-за греха тело умерло, но дух жив благодаря праведности,

І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.

и поскольку Дух Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, обитает в вас, Дух Того, Кто воскресил Христа из мертвых, оживит и ваши смертные тела Духом Своим, обитающим в вас.

Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;

Таким образом, братья, мы не должники плоти, чтобы жить, сообразуясь с плотью,

бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.

ибо, если вы живёте, сообразуясь с плотью, можете погибнуть, если же духом умертвите деятельность тела, будете жить,

Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі.

поскольку все, ведомые Духом Божьим, — сыновья Божьи.

Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! — Отче!»

Вы не приняли вновь — из страха — дух рабства, но восприняли Дух усыновления, пребывая в котором, мы взываем: Авва, Отче!

Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти Божі;

Сам Дух вместе с нашим духом свидетельствует, что мы — дети Божьи,

а коли діти, то й спадкоємці ж Божі — співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.

а если дети, то и наследники: наследники Божьи, наследники вместе с Христом, поскольку с Ним вместе страдаем, дабы вместе с Ним быть и прославленными.

Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.

Ибо, полагаю, нынешние страдания ничто по сравнению с будущей славой, которая откроется в вас;

Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.

вся природа трепетно уповает на откровение (славы) детей Божьих,

Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,

ибо природа не сама покорилась суетности бытия, но волею Того, Кто покорил её;

що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.

покорилась в надежде, что и она, природа, будет призвана из рабства тления к свободе славы детей Божьих.

Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.

Ведь мы знаем, что вся природа совокупно до сих пор стенает и мучается, как в муках рождения,

Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,

но не только: мы сами, хоть и имеем в основе Дух (Святой), молча стенаем, уповая на усыновление, на освобождение нашего тела (из рабства тления),

бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?

ибо мы были спасены в надежде. Надежда же, когда она очевидна, — не надежда; ведь кому она очевидна, зачем ему надеяться?

Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.

Если же мы надеемся не на очевидное, то действительно уповаем,

Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.

а также и Дух (Святой) укрепляет бессилие наше, ибо мы не знаем даже, о чём и как мы должны молиться, но Сам Дух ходатайствует о нас воздыханиями неизреченными.

А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.

Тот же, Кто испытывает сердца, знает, о чём думает Дух, потому что Он по воле Божьей ходатайствует о святых.

Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.

А мы знаем, что любящим Бога, призванным по изволению Его, Он во всём споспешествует ко благу,

Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;

потому что в предвидении Своем Он предопределил им быть подобными образу Сына Своего, Который станет во главе многих братьев;

яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.

а кого предопределил — того и призвал, кого призвал — того и оправдал, кого же оправдал — того и прославил.

Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?

Итак, что скажем на это? Если Бог за нас, кто против нас?

Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього?

И Тот, Кто Сына Своего не пощадил, но предал Его (смерти) за всех нас, не дарует ли нам вместе с Ним все остальное?

Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — той, що оправдує;

Кто обвинит избранников Божьих? — Бог оправдывающий.

хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас.

Кто осудит? — Христос Иисус, Который умер, но воскрес и, будучи одесную от Бога, ходатайствует за нас.

Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Что отлучит нас от любви Христовой: скорбь ли, невзгоды, преследования, голод, лишения, напасти или меч (палача)?

Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.»

Как написано: из-за Тебя нас убивают каждый день, словно овец, ведомых на заклание.

Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.

Но все это мы преодолеваем благодаря Тому, Кто возлюбил нас,

Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

ибо я убежден, что ни смерть, ни жизнь, ни ангелы, ни демоны, ни настоящее, ни будущее, никакие силы —

ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

ни высшие, ни низшие — и ничто другое во вселенной не сможет отлучить нас от любви Божьей во Христе Иисусе, Господе нашем.

« 7 глава 9 глава »