Прыказяў Салямонавае 14 глава

Кніга Прыказяў Салямонавае
Пераклад Яна Станкевіча → Cовременный перевод WBTC

 
 

Мудрыя жонкі ладзяць дом, але дурныя бураюць яго рукамі сваімі.
 
Мудрая женщина создаёт дом свой благодаря мудрости, а глупая разрушает его своей же глупостью.

Хто ходзе пасьціваю дарогаю, тый баіцца СПАДАРА, але крутадушны на дарогах сваіх грэбуе Ім.
 
Живущий праведно чтит Господа, а кто неискренен, тот Господом пренебрегает.

У вуснах дурнога атожыла пыхі, але вусны мудрых ахараняюць іх.
 
Речи глупого причиняют множество бед. Речь мудрого от бед хранит.

Ідзе няма валоў, там ясьлі парожныя, але шмат прыбытку ад сілы вала.
 
Если нет быков для работы, то амбар будет пуст. Для доброго урожая люди используют силу быков.

Праўдзівая сьветка ня будзе маніць, але сьветка манлівая нахукае маны.
 
Честный человек никогда не лжёт — он надёжный свидетель. Лживый человек лжёт постоянно — он лжесвидетель.

Скалазуб шукае мудрасьці, і не знаходзе; але веда лягкая таму, хто разумее,
 
Насмехающиеся над Богом ищут мудрости, но никогда не найдут. Мудры только те, кто верят в Бога, к ним знание приходит легко.

Прайдзі ля неразумнае людзіны, і ня знойдзеш разумных вуснаў.
 
Не становись другом глупца, он ничему тебя не научит.

Мудрасьць разважных — знацьцё дарогі свае, дурнота ж дурных — ашука.
 
Разумные мудры — они обдумывают свои поступки. Глупые неразумны — они считают, что можно прожить обманом.

Дурныя робяць насьмех ізь віны, але меж справядлівых — зычлівасьць.
 
Глупцы не верят в расплату за грехи. Добрые же — усердно молят о всепрощении.

Сэрца знае гарчэль душы свае, і чужнік не падзеле яго радасьці.
 
Никто не прочувствует печали сильнее, чем опечаленный человек. И радость свою до конца прочувствовать может только он сам.

Дом нягодных абурыцца, але будан пасьцівых закрасуе.
 
Дом злого человека разорится, дом праведника будет процветать.

Бывае, дарога людзіне простаю, але канец яе — дарогі сьмерці.
 
Иной путь кажется человеку правильным, но он ведёт только к смерти.

І ў часе сьмеху баліць сэрца, і канцом самае радасьці бывае смутак.
 
Человек может быть печальным, даже когда он смеётся. Проходит веселье, а печаль его остаётся с ним.

Упорлівы сэрцам насыціцца дарогамі сваімі, а добрая людзіна — сваімі.
 
За всё содеянное злые люди заплатят, а доброму воздается за добро.

Просты вера кажнаму слову, але разважны разумее сьцежку сваю.
 
Глупый верит всему, что слышит, а мудрый размышляет обо всём.

Мудры баіцца й адхінаецца ад ліха, але дурны шалее й пэўны.
 
Мудрый чтит Господа и сторонится зла. Глупый поступает бездумно и неосторожно.

Апрысак наробе дурноты, але людзіну нягодных задумаў ненавідзяць.
 
Вспыльчивый делает глупости, но мудрый всегда терпелив.

Простым спадзець дурнота, але разважныя каранаваны ведаю.
 
Глупцы унаследуют ещё большую глупость, мудрым же воздаётся знанием.

Благія паклоняцца добрым, нягодныя — у брамах справядлівага.
 
Добрые одолеют злых, склониться придётся злым.

Нават прыяцель ненавідзе беднага, але шмат любячых багатага.
 
Бедного даже собственный сосед отвергает, богатого же принимают многие.

Хто грэбуе прыяцелям сваім, грэша; але шчасьлівы, хто міласэрны да беднага.
 
Не думай плохо о ближнем, и, если хочешь счастья, будь добр к бедным людям.

Ціж ня мыляцца задумляючыя ліха? але міласэрдзе а праўда ў тых, што думаюць праз дабро.
 
Зло задумавший, заблуждается, а творящий добро, будет иметь истинно преданных друзей.

З кажнае працы дастатак, але з пустое гаворкі адно нястача.
 
Упорный труд ведёт к изобилию, излишняя разговорчивость — к убытку.

Карона мудрых ё багацьцям іхным, але дурата неразумных — дурнота.
 
Мудрым воздаётся богатством, но глупому глупостью.

Вывальняе душу праўдзівая сьветка, але ашуканьнік дзьмухае ашукаю.
 
Свидетельствующий правду, помогает другим, лгущий, наносит раны людям.

У страху Божым моцная пэўнасьць, і дзеці ягоныя будуць мець прытулішча.
 
Чтущий Господа обладает великой уверенностью, и у детей его будет прибежище.

Страх СПАДАРОЎ — жарало жыцьця, каб сьцерагчыся пасадак сьмерці.
 
Почитание Господа даёт настоящую жизнь и спасает от ловушек смерти.

У множасьці люду пазор каралёў, а як мала люду — зьнішчэньне князя.
 
Множество подданных несёт величие царю, а малочисленное государство ничего не стоит.

Памальны да гневу — вялікага розуму, але апрысак павялічае шал.
 
Терпеливый имеет ум, но неразумен во гнев впадающий.

Здаровае сэрца — жыцьцё целу, але завіднасьць — гніцьцё ў касьцёх.
 
Здоровый разум в здоровом теле, зависть же — смертельная болезнь, проникающая до самых костей.

Хто ўціскае беднага, зьневажае Стварыцеля яго; а хто сьціць Яго, мае міласэрдзе да беднага.
 
Причиняющий зло бедному, не уважает Бога, ибо Бог сотворил и тех, и других.

За ліха свае будзе адпіхнёны нягодны, але справядлівы пры сьмерці сваёй мае надзею.
 
В минуты несчастий злые терпят поражение, но добрые побеждают даже в смерти.

У сэрцу разумнага супачывае мудрасьць і сярод неразумных аказуецца.
 
Мудрый всегда думает о мудром. Глупый не знает, что такое мудрость.

Справядлівасьць павышае народ, а грэх — брыда людам.
 
Доброта возвеличивает народ, но грех — позор народов.

Зычлівасьць каралеўская да мудрага слугі, але гнеў ягоны на тога, што прычыняе сорам.
 
Доволен царь своими мудрыми помощниками, и в гневе царь на тех, кто позорит его.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.