По Луке 16 глава

Евангелие по Луке
Русского Библейского Центра → Переклад Куліша та Пулюя

Иисус сказал ученикам: «Один богач держал управляющего, и от людей он узнал, что держит расхитителя.

Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.

Он призвал управляющего и говорит: “Что это о тебе я слышу? Дай мне отчет по хозяйству. Хозяйством ты больше заведовать не будешь.”

І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.

Управляющий задумался: “Как быть? Хозяин меня прогоняет. В земле ковыряться не с руки, нищенствовать — стыдно...

Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.

Нет, я знаю, что делать. Вот где я получу место, когда останусь не у дел!”

Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.

Одного за другим он потребовал к себе должников хозяина и первому говорит: “Сколько ты должен моему хозяину?”

І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?

Тот отвечал: “Сто кувшинов масла.” Говорит ему: “Вот твоя расписка. Скорей садись и пиши: пятьдесят.”

Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.

Потом другому говорит: “А ты сколько должен?” Тот сказал: “Сто мешков пшеницы.” И говорит ему: “Вот твоя расписка. Пиши: восемьдесят.”

Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.

И хозяин обманщика готов был восхищаться тем, как ловко тот выкрутился. Люди этого мира по-своему сметливее тех, кто несет в себе свет.

І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.

Говорю вам: приобретайте себе друзей маммоной облыжной. Иссякнет маммона, и они примут вас в свои вечные обители.

І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.

Тот, кому можно довериться в малом, не подведет и в большом. А кто ненадежен в малом, ненадежен и в большом.

Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

Если вам нельзя доверить маммону облыжную, кто вам доверит истинное богатство?

Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

Если вам нельзя доверить чужое, кто вам даст ваше?

І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?

Слуга не может иметь двух господ. Одному он будет служить с охотой, а другому кое-как; одним будет дорожить, а другим пренебрегать. Нет, нельзя сразу служить и Богу, и маммоне.

Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

Фарисеи, у которых душа горит до денег, отозвались на это с насмешкой.

Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.

Иисус сказал: «Вы заноситесь перед людьми, но Бог видит вас насквозь. На что зарится человек, то мерзость перед Богом.

І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

Закон и Пророки были до Иоанна. А с Иоанна возвещается Божье Царство и поощрение всем, кто дерзает в него войти.

Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.

Но при этом скорее небо и земля сойдут на нет, чем один штришок из Закона утратит силу.

Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

Кто уходит от жены и женится на другой — нарушает верность. И кто женится на разведенной — нарушает верность.

Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

Один человек жил на широкую ногу, одевался в пурпур тонкого полотна и каждый день задавал пир горой.

Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив щодня пишно.

А нищий, по имени Лазарь, лежал у его ворот весь в струпьях

Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

И довольствовался крошками со стола богача. Псы приходили слизывать с него струпья.

і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

В свое время умер нищий, и ангелы отнесли его в укромы Авраамовы. Умер и богач. Похоронили его.

Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.

И в аду, пребывая в муках, он поднял глаза и увидел вдали Авраама и с ним Лазаря.

І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.

И крикнул: “Сжалься надо мной, отче Авраам! Пошли ко мне Лазаря. Пусть омочит в воде кончик пальца и охладит мне язык. Ведь как я мучусь в этом огне!”

І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

Но Авраам сказал: “Чадо! Вспомни, что ты сполна получил свое хорошее в жизни, а Лазарь, напротив — обидное. И сейчас он здесь утешен, а ты претерпеваешь мучения.

Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.

К тому же между нами пролегла бездонная пропасть, и отсюда к вам никто не может перебраться, как бы ни хотел, да и от вас к нам.”

Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

Тогда богач говорит: “Если так, прошу тебя, отче, пошли его в дом моего отца.

Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

Там у меня пятеро братьев. Пусть он им все расскажет, а то и они угодят сюда на мучения.”

маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

Авраам говорит ему: “У них есть Моисей и пророки: пусть их слушают.”

Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

Отвечает: “Нет, отче Авраам! Вот если бы кто из мертвых встал и пришел к ним — покаются.”

Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

Но Авраам на это возразил: “Если они Моисея и пророков не слушают, то и воскресший из мертвых ничему их не научит”».

Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

« 15 глава 17 глава »