Приповістей 5 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (СВ)

Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, прихили ухо твоє до розуму мого:

Сын мой! Внимай мудрости моей и приклони ухо твое к разуму моему,

щоб ти зберіг собі розсудок, і щоб наука уста твої зберегла.

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

Бо мед із уст чужої жінки капає, і бесіда її масніша від олії,

Ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;

але скін її гіркий, немов полин, і гострий, наче меч двосічний.

но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

Ноги її низходять до смерти, кроки її простують до Шеолу.

ноги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.

Стежки життя вона не знає; хода її непевна, їй до того байдуже.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.

Отож, сину мій, слухай мене, не відступай від слова уст моїх.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Відсторони твою дорогу геть від неї, не наближайсь до дверей її дому,

Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,

щоб не довелось віддати іншим твою славу, а твоїх літ — людям немилосердним;

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб не наживалися твоїм добром чужинці, щоб труди твої не переходили в чужий дім,

чтобы не насыщались силой твоей чужие и труды твои не были для чужого дома.

щоб не стогнав ти по тому, як тіло твоє і твоя плоть змарніють,

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены,

щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, серце моє погордувало докором?

и скажешь: «Зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,

Я голосу вчителів моїх не слухав, і до наставників моїх не нахиляв я вуха.

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим?

Я мало не потрапив у крайнє лихо поміж зборищем-громадою!”

Едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Пий воду з твого водозбору, воду, що б'є із власної криниці.

Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодца.

Чому б твої джерела мали розливатися навколо, твої потоки по майданах?

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

Нехай будуть тобі одному, а не чужим разом з тобою.

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобой.

Нехай живець твій буде благословенний, втішайся дружиною твоєї юности.

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Премила лань! Люба сарна! Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, у любощах її стало кохайся!

любезной ланью и прекрасной серной: груди ее да упаивают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.

Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, до грудей сторонньої горнутись?

И для чего тебе, сын мой, увлекаться посторонней и обнимать груди чужой?

Дороги людські в Господа перед очима, і він вирівнює всі стежки їхні.

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Злого ловлять власні переступи, у пута власного гріха він потрапляє.

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится.

Він помирає з-за браку науки, з-за своєї надмірної глупоти він блукає.

Он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.