Приповістей 5 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Куліша та Пулюя → Синодальный перевод (СВ)

Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,

Сын мой! Внимай мудрости моей и приклони ухо твое к разуму моему,

Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;

Ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;

Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.

но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.

ноги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.

Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її — се манівцї, й ти не розізнаєш їх.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.

Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,

Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,

Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.

чтобы не насыщались силой твоей чужие и труды твои не были для чужого дома.

Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, —

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены,

Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;

и скажешь: «Зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,

Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим?

Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!

Едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.

Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодца.

Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобой.

Нехай тобі благословене буде джерело твоє, — і втїшайсь другинею молодощів твоїх,

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.

любезной ланью и прекрасной серной: груди ее да упаивают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.

Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?

И для чего тебе, сын мой, увлекаться посторонней и обнимать груди чужой?

Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится.

Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.

Он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.