Приповістей 5 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,

Сын мой! Внимай мудрости моей и приклони ухо твое к разуму моему,

щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,

Ибо мед источают уста чужой жены, и мягче елея речь ее;

та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —

но последствия от нее горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її!

ноги ее нисходят к смерти, стопы ее достигают преисподней.

Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни ее, то пути ее непостоянны, и ты не узнаешь их.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

Держи дальше от нее путь твой и не подходи близко к дверям дома ее,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

чтобы не насыщались силой твоей чужие и труды твои не были для чужого дома.

І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твое будут истощены,

і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

и скажешь: «Зачем я ненавидел наставление, и сердце мое пренебрегало обличением,

І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим?

Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

Едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

Пей воду из твоего водоема и текущую из твоего колодца.

чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобой.

Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

любезной ланью и прекрасной серной: груди ее да упаивают тебя во всякое время, любовью ее услаждайся постоянно.

І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

И для чего тебе, сын мой, увлекаться посторонней и обнимать груди чужой?

Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится.

помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

Он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.