Матвія 18 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Под редакцией Кулаковых

Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: „Хто найбільший у Царстві Небеснім?“

Подошли тогда же к Иисусу ученики и спросили: «Кто же больше всех в Царстве Небесном?»

Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

Подозвав ребенка, Иисус поставил его посреди них

та й сказав: „Поправді кажу́ вам: коли не наве́рнетесь, і не станете, як ті діти, — не вві́йдете в Царство Небесне!

и сказал: «Поверьте Мне, если не обратитесь и не станете как дети, — не войти вам в Царство Небесное.

Отже, хто впоко́риться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

Потому, кто смирит1 себя и станет таким, как это дитя, — тот и больший в Царстве Небесном.

І хто при́йме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

И кто принимает такое вот дитя во имя Мое — Меня принимает.

Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́.

А если станет кто причиной падения хотя бы одного из малых сих, верующих в Меня, лучше бы тому было, чтобы повесили ему на шею жернов и утопили его в пучине морской.

Від споку́с горе світові, — бо мусять спокуси прийти; надто горе люди́ні, що від неї прихо́дить споку́са!

Горе миру от соблазнов! Неизбежны они здесь, но горе тому человеку, через которого соблазн приходит.

Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

И если рука твоя или нога твоя тебя на зло влекут, отруби ее и отбрось: лучше тебе без руки войти в жизнь или без ноги, чем с двумя руками или с двумя ногами быть брошенным в огонь вечный.

І коли твоє око тебе́ спокушає — його ви́бери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної.

Если же глаз твой влечет тебя на зло, вырви его и отбрось: лучше с одним глазом войти тебе в жизнь, чем с двумя быть брошенным в огонь геенны.

Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

Смотрите же, никогда не пренебрегайте ни одним из малых сих. Ибо, говорю вам, ангелы их постоянно видят лицо Отца Моего Небесного.

Син бо Лю́дський прийшов, щоб спасти́ загинуле.

[отсутствует] 2

Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої?

Как считаете вы, если сто овец у человека, и одна из них заблудилась, разве он не оставит девяносто девять в горах и не пойдет искать заблудившуюся?

І коли пощасти́ть відшукати її, поправді кажу́ вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х незаблудлих.

И если удастся найти ее, он будет, заверяю вас, радоваться ей больше, чем девяноста девяти незаблудившимся.

Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих мали́х.

Так и Отцу вашему Небесному вовсе не угодно, чтобы погиб хоть один из малых сих.

А коли прогріши́ться твій брат проти тебе, іди й йому ви́кажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, — ти придбав свого брата.

Если же согрешит [против тебя] брат твой, пойди к нему и с глазу на глаз укажи ему на вину его. Если послушается он тебя, приобрел ты брата своего.

А коли не послухає він, то візьми з собою ще одно́го чи двох, щоб „справа всіляка стверди́лась уста́ми двох чи трьох свідків.“

Если же не послушается, пойди к нему с кем-нибудь, с одним или с двумя, ибо каждое дело подтверждается устами двух или трех свидетелей.3

А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай бу́де тобі, як пога́нин і ми́тник!

Если их он тоже не послушается, скажи общине;4 а если он и общины не послушается, пусть будет он для тебя подобен язычнику и сборщику налогов.

Поправді кажу вам: Що́ тільки зв'яжете на землі, зв'я́зане буде на небі, і що тільки розв'я́жете на землі, розв'язане буде на небі.

Поверьте Мне, что свяжете вы на земле, то уже связано на Небесах, и что разрешите5 на земле, то уже разрешено на Небе.

Ще поправді кажу́ вам, що коли б двоє з вас на землі погоди́лись про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, — станеться їм від Мого Отця, що на небі!

Еще6 говорю вам: если двое из вас на земле согласятся просить о чем-либо, дарует им то Отец Мой Небесный.

Бо де двоє чи троє в Ім'я́ Моє зі́брані, — там Я серед них“.

Ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я среди них».

Петро приступив тоді та запитався Його: „Господи, — скільки разів брат мій може згріши́ти проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?“

Тогда подошел к Нему Петр и спросил Его: «Господи! Сколько раз я должен прощать брату моему, если он будет грешить против меня? До семи ли раз?»

Ісус промовляє до нього: „Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

«Говорю тебе, что не до семи, но до семидесяти раз по семи,7 — ответил ему Иисус. —

Тим то Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що захотів обраху́нок зробити з своїми рабами.

Царство Небесное вот с чем поэтому можно сравнить. Некий царь пожелал потребовать от слуг своих отчета.

Коли ж він почав обрахо́вувати, то йому привели́ одно́го, що винен був десять тисяч тала́нтів.

Когда занялся он этим, привели к нему того, кто должен был ему десять тысяч талантов.8

А що він не мав із чо́го віддати, наказав пан продати його, і його дружи́ну та діти, і все, що́ він мав, — і заплатити.

И так как у слуги этого не было чем заплатить, то господин приказал для уплаты долга продать и самого слугу, и жену его, и детей, и всё, что у него было.

Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: „Потерпи мені, — я віддам тобі все!“

Слуга же упал пред ним ниц и просил: „Потерпи меня! Я всё, что должен, отдам тебе!“

І змилосе́рдився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг.

И господин над слугою тем сжалился, отпустил его и простил ему долг.

А як вийшов той раб, то спіткав він одно́го з своїх співтова́ришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопи́вши його, він душив та казав: „Віддай, що ти винен!“

Как только вышел слуга, он нашел одного из служивших вместе с ним. Тот должен был ему сто денариев. Слуга схватил его за горло и стал душить, говоря: „Отдавай то, что должен“.

А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: „Потерпи мені, — і я віддам тобі!“

А тот, пав ниц, стал просить его: „Потерпи меня, я всё, что должен, отдам тебе!“

Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язни́ці його, — аж поки він боргу не ве́рне.

Но слуга не согласился, а пошел и бросил его в тюрьму до тех пор, пока тот не отдаст ему долг.

Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́.

Другие слуги, увидев всё это, сильно огорчились и пошли к своему господину доложить обо всем происшедшем.

Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: „Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

Тогда господин призвал помилованного слугу и сказал: „Бесстыдный раб! Весь твой долг простил я тебе, когда просил ты меня.

Чи й тобі не нале́жало зми́луватись над своїм співтова́ришем, як і я над тобою був зми́лувався?“

Не должен ли был и ты сжалиться над твоим сотоварищем, как сжалился я над тобой?“

І прогнівався пан його, — і ката́м його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

И, разгневавшись, господин отдал его на мучение, пока тот не вернет всё, что должен.

Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не про́стить своєму братові з серця свого їхніх про́гріхів“.

Точно так же с вами поступит Отец Мой Небесный, если каждый из вас от всего сердца не простит брата своего».9

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

4 [1] — Или: умалит/принизит.

11 [2] — Некот. рукописи добавляют: ибо Сын Человеческий пришел, чтобы отыскать и спасти погибшее (ср. Лк 19:10).

16 [3] — Втор 19:15.

17 [4] — Или: церкви; здесь и далее в этом стихе.

18 [5] — Букв.: развяжешь.

19 [6] — В некот. рукописях: еще истинно.

22 [7] — Или: до семидесяти семи раз.

24 [8] — Талант — греч. мера стоимости, примерно соответствует 6000 римских денариев; большая сумма денег золотом или серебром.

35 [9] — В некот. рукописях: брату своему согрешений его.

« 17 глава 19 глава »